|
Балуєвський Юрій Миколайович
Юрій Миколайович Балуєвський (нар. 9 січня 1947, місто Трускавець Дрогобицької області, тепер Львівської області) — радянський і російський військовий діяч, начальник Генерального штабу збройних сил Російської Федерації — перший заступник міністра оборони Російської Федерації, генерал армії (22.02.2005). ЖиттєписНародився в родині радянського військового. З 1953 року родина проживала у Вологодській області РРФСР. У 1965 році закінчив середню школу в місті Кирилові Вологодської області. З 1965 по 1966 рік працював у Коварзинській середній школі Вологодської області вчителем фізкультури та малювання. У збройних силах СРСР служив із серпня 1966 року. У 1966—1970 роках — курсант Ленінградського вищого загальновійськового командного училища імені Кірова. У 1970 — травні 1971 року — командир мотострілецького взводу, з травня 1971 по 1972 рік — командир мотострілецької роти у важкій танковій дивізії 28-ї загальновійськової армії Білоруського військового округу. У 1972—1974 роках — офіцер оперативного відділу штабу армії у Білоруському військовому окрузі. Член КПРС. У 1974—1977 роках — старший офіцер оперативного відділу штабу 20-ї гвардійської загальновійськової армії Групи радянських військ у Німеччині. У 1977—1980 роках — слухач Військової академії імені Фрунзе. У 1980—1982 роках — старший офіцер 1-го відділу Оперативного управління штабу Ленінградського військового округу. У 1982—1988 роках — старший офіцер-оператор напрямку Оперативного управління Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних сил СРСР. У 1988—1990 роках — слухач Військової академії Генерального штабу Збройних сил СРСР імені Ворошилова, закінчив із золотою медаллю. У грудні 1990 — травні 1991 року — начальник групи Оперативного управління Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних сил СРСР, офіцер для особливих доручень при заступникові міністра оборони СРСР генерал-полковнику Ачалові. У травні — вересні 1991 року — генерал для особливих доручень при заступникові міністра оборони СРСР. У жовтні 1991 — серпні 1992 року — заступник начальника напрямку, з серпня 1992 по січень 1993 року — начальник напрямку Головного оперативного управління Генерального штабу збройних сил Російської Федерації. У січні 1993 — червні 1995 року — начальник штабу — 1-й заступник командувача Групою російських військ у Закавказзі. Брав активну участь в окупації Абхазії під час грузино-абхазької війни 1992—1993 років та в осетино-інгуському конфлікті восени 1993 року. У червні 1995 — серпні 1997 року — начальник Оперативного управління — заступник начальника Головного оперативного управління. У серпні 1997 — липні 2001 року — начальник Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації. У червні 1999 року підтримав ідею та брав участь у забезпеченні марш-кидку російських десантників на Пріштіну в Косово. Одночасно, в серпні 1997 — 19 липня 2004 року — перший заступник начальника Генерального штабу збройних сил Російської Федерації. 19 липня 2004 — 3 червня 2008 року — начальник Генерального штабу збройних сил Російської Федерації — перший заступник міністра оборони Російської Федерації. З вересня 2004 року по червень 2008 року був членом Ради безпеки Російської Федерації, а з червня 2005 по липень 2006 року — начальник Об'єднаного штабу Організації Договору про колективну безпеку. З липня 2005 року був членом ради директорів Концерну ППО «Алмаз-Антей». 3 червня 2008 — 9 січня 2012 року — заступник секретаря Ради безпеки Російської Федерації. Був радником головнокомандувача внутрішніх військ МВС Російської Федерації. На даний час — член Управління генеральних інспекторів Міністерства оборони Російської Федерації (генеральний інспектор). Військові звання
Нагороди і відзнаки
ПриміткиДжерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
