|
Байгончик Татарський
Байгончик Татарський (Бай-Кончек Татарський; після 1948 року Пирогове; крим.: Tatar Bay Könçek, Татар Бай Коньчек) — ліквідоване село в Джанкойському районі Республіки Крим, що розташоване на південному сході району. Включене до складу села Октябр, зараз — південна частина селища[1]. Динаміка чисельності населення
ІсторіяПерша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Байконжек входив до Насівського кадилика Карасубазарського каймаканства. Після анексії Криму Росією (8) 19 квітня 1783 року[10], (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Перекопського повіту[11]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила до Перекопського повіту Новоросійської губернії[12]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії[13], Байгончик був включений до складу Таганашмінської волості Перекопського повіту. За Відомістю про всі селища в Перекопському повіті, що складаються з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ … від 21 жовтня 1805 в селі Байкончек вважалося 27 дворів, 152 кримських татарина, 1 ясир і 5 циган[2]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року село Байгунчик позначено з 26 дворами[14]. Після реформи волосного поділу 1829 року Байгунчик, згідно з «Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Башкирицької волості (перейменованої з Таганашмінської)[15]. На карті 1836 в селі 30 дворів[16], як і на карті 1842 року[17]. Відповідно до Військово-статистичного огляду Російської Імперії 1849 Байгунчик, належав до найбільших сіл Перекопського повіту з населенням 140 осіб[3]. У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село визначили центром нової Байгончекської волості того ж повіту. Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії за 1867 рік», село Байгончик було покинуте жителями у 1860—1864 роках — внаслідок еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, до Туреччини, і залишалося в руїнах[18]. Однак у «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864», складеному за результатами VIII ревізії 1864, Байгончик — вже господарське татарське село, з 10 дворами, 37 жителями і мечеттю при колодязях[4]. На триверстової карті 1865—1876 в селі Байкончек відзначені 11 дворів[19]. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889», що включила результати Х ревізії 1887, записано село Байгончек, з 45 дворами і 221 жителем[5]. Після земської реформи 1890 року село віднесли до Ак-Шеихской волості, але у «…Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік» вона чомусь записана. За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1900 рік», у Байгончику вважалося 187 жителів у 35 дворах[6]. За Статистичним довідником Таврійської губернії. ч. Друга. Статистичний нарис, випуск п'ятий Перекопський повіт, 1915 рік , у селі Байгончик Старий Ак-Шеїхської волості Перекопського повіту вважалося 8 дворів з татарським населенням у кількості 38 осіб приписних жителів і 16 — «сторонніх»[7]. Після встановлення в Криму Радянської влади за постановою Кримрівкому від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» було скасовано волосну систему і у складі Джанкойського повіту було створено Джанкойський район[20]. У 1922 повіти перетворили на округи. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, до адміністративного поділу Кримської АРСР було внесено зміни, внаслідок яких округи було ліквідовано, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район[21] і село включили до його складу. За Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Байгончик, Ак-Шеїхської сільради Джанкойського району, вважалося 34 двори, з них 32 селянських, населення становило 160 осіб, з них 79 татар, 45 росіян, 23 німця, 5 вірмен, 3 українці, 4 записані у графі «інші», діяла російсько-татарська школа[9]. Після утворення в 1935 Колайського району[21] (перейменованого указом ВР РРФСР № 621/6 від 14 грудня 1944 в Азовський[22]) село включили до його складу. В 1944, після очищення Криму від нацистів, за Постановою ДКО СРСР № 5859 від 11 травня 1944, 18 травня кримські татари були депортовані в Середню Азію[23]. 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму»[24], і у вересні 1944 року в Азовський район Криму приїхали перші новосели (162 сім'ї) з Житомирської області, а на початку 1950-х років була друга хвиля переселенців з різних областей України[25]. З 25 червня 1946 року у складі Кримської області РРФСР[26]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948 Байгончик татарський перейменували в Пирогове[27]. 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[28]. На 15 червня 1960 року село вважалося у складі Травневої сільради. Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області» від 30 грудня 1962 року Азовський район було скасовано і село приєднали до Джанкойського[29][30]. До 1968 Пирогове приєднали до села Октябр (за довідником «Кримська область. Адміністративно-територіальний поділ на 1 січня 1968» — в період з 1954 по 1968 роки). Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
