Базлов Євген Олексійович
Базлов Євген Олексійович (нар. 8 листопада (26 жовтня) 1900, с. Комарівка, нині Ізюмський район Харківської області — 6 березня 1968, Харків) — український лікар-рентґенолог. Кандидат медичних наук (1938) БіографіяУ 1926 році закінчив Харківський медичний інститут. У 1928—1930 роках був лікарем у Запоріжжі. У 1931 році повертається до Харкова та стає співробітником харківських рентґено-радіологічного і онкологічного інституту, де працював до 1941 року. Під час Другої світової війни працював начальниом рентґенівського відділу евакошпиталю; У 1944 по 1958 був директором Харківського рентґенологічного інституту, одночасно був викладачем рентґенології Інституту вдосконалення лікарів (Харків); З 1958 до 1968 року працював керівником та був старшим науковим співпрацівником кабінету дистанційної кобальтотерапії в Інституті медичної радіології імені С. П. Григор'єва Наукова діяльністьДо кола наукових інтересів входить: рентґенологія, рентґенодіагностика, рентґенотерапія (кобальтова терапія) Науковий доробок
ДжерелаН. О. Артамонова БАЗЛО́В Євген Олексійович [Архівовано 30 січня 2019 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2006 |
Portal di Ensiklopedia Dunia