Базилевич Анатолій Дмитрович

Базилевич Анатолій Дмитрович
Народження	7 червня 1926(1926-06-07)  Жмеринка, Вінницька округа, Українська СРР, СРСР
Смерть	30 червня 2005(2005-06-30) (79 років)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Навчання	Харківський художній інститут (1953)
Діяльність	графік
Вчитель	Світличний Єфрем Павлович, Бондаренко Григорій Антонович, Дайц Йосип Абрамович, Мироненко Василь Федорович, Страхов Адольф Йосипович, Супонін Петро Михайлович, Кокель Олексій Опанасович і Філонов Іван Никифорович
Член	Спілка радянських художників України
Нагороди
Базилевич Анатолій Дмитрович у Вікісховищі

Анато́лій Дми́трович Базиле́вич (7 червня 1926, Жмеринка — 30 червня 2005, Київ) — український радянський та український графік; член Спілки радянських художників України з 1956 року. Батько графіка Олексія Базилевича.

Біографія

Народився 7 червня 1926 року в містечку Жмеринці (нині Вінницька область, Україна) у сім'ї інженера. У 1933 році з батьками переїхав до Маріуполя, де пішов навчатися до школи та відвідував художній гурток у Будинку піонерів Іллічівського району (керівник Кузьма Бендрик)[1]. Під час німецько-радянської війни разом із батьками був відправлений на примусові роботи до Німеччини. В 1944 році батько загинув під час бомбардування. 1945 року повернувся до Маріуполя, працював художником-оформлювачем на заводі та завершив середню освіту у вечірній школі[2][3].

Протягом 1947—1953 років навчався у Харківському художньому інституті, де його вчителями були Григорій Бондаренко, Йосип Дайц, Адольф Страхов, Єфрем Світличний, Василь Мироненко, Петро Супонін, Олексій Кокель, Івана Філонова. Дипломна робота — ілюстрації до «Буковинської повісті» Ігоря Муратова[4]. Його найближчим товаришем у інституті був Іван Губський, майбутній художник-соцреаліст[2].

З 1953 року переїхав до Києва, де співпрацював із місцевими видавництвами «Молодь», «Веселка», «Дніпро», «Мистецтво», «Радянський письменник», «Радянська школа» (усі — Київ), харківським — «Прапор», з естампним цехом Комбінату монументально-декоративного мистецтва та редакцією діафільмів «Укркінохроніки». В 1954 році познайомився з сусідкою Іриною Федькіною, портрет якої назвав «Портрет у червоній сукні». Невдовзі Анатолій та Ірина одружилися, в них народилося двоє дітей — син Олексій (1956) та донька Ірина (1962). Викладати книжкову графіку в Київському художньому інституті відмовився на знак солідарності зі звільненим за «націоналізм» колегою, художником-графіком, шістдесятником Григорієм Гавриленком[2].

Могила Анатолія Базилевича

Мешкав у Києві, у будинку на вулиці Академіка Філатова, № 10а, квартира № 9. 30 квітня 1997 року загинула в автокатастрофі його дочка Ірина, після чого права рука Анатолія Базилевича майже відмовила[2].

Помер на 80-му році життя 30 червня 2005 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′3.00″ пн. ш. 30°30′3.10″ сх. д.). Надмогильний камінь стилізований під козацький хрест[2].

Творчість

Інтерес до малювання проявив ще в ранньому дитинстві. Першою книжкою, оформленою Базилевичем, були «Байки» українського поета, прозаїка і перекладача Геннадія Брежньова, видані в 1951 році. Творчою манерою наслідував художника Євгена Кібрика, котрий у 1943—1945 роках створив ілюстрації до повісті «Тарас Бульба» Миколи Гоголя. В 1956 році прийнятий до Спілки художників України[2].

Працював у галузях книжкової та станкової графіки (автор низки екслібрисів[5]), монументального живопису. Серед робіт:

Ілюстрації до книжок

• «Байки» Геннадія Брежньова (1951)[6];
• «Байки» Івана Крилова (1952);
• «Сафат Зінич» Юрія Федьковича (1953);
• «Гумористичні оповідання» Антона Чехова (1953);
• «Ріка грає» Володимира Короленка (1953);
• «Порфирій Петрович» М. Салтикова-Щедріна (1953);
• «Піднята цілина» (1954), «Тихий Дон» (1960) Михайла Шолохова;
• «Казки» Ганса Крістіана Андерсена (1955);
• «Записки причетника» Марка Вовчка (1955);
• «Кіт у чоботях» та «Синя Борода» Шарля Перро (1955);
• «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека (1957);
• «Пан Халявський» Григорія Квітки-Основ'яненка (1961);
• «Старосвітські батюшки та матушки» (1963), Кайдашева сім'я (1980) Івана Нечуя-Левицького;
• «Повернення з зірок» Станіслава Лема (1965);
• «Переслів'я» Степана Руданського (1966);
• «По щучому велінню» Марка Кропивницького (1967)[7];
• «Енеїда» (1968; 1994)[8], «Наталка Полтавка» (1990) Івана Котляревського;
• збірки «Українські народні казки» (1970, 1974);
• «Брама невмирущості» Кіндрата Кропиви (1974);
• казки Михайла Стельмаха (1980);
• «Абу-Касимові капці» Івана Франка (1984);
• «Як Мамай до Канади їхав» Володимира Бровченка (1984).

• 
  Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського.
• 
  Ілюстрації до «Кайдашевої сім'ї» Івана Нечуя-Левицького.

Виконав ілюстрації до окремих творів Тараса Шевченка: «Причинна», «Катерина», «Перебендя», «Відьма», «Єретик», «Гайдамаки» (всі кольорові, олія, 1961). Автор станкового твору «Зустріч з сестрою» (м'який лак, 1963), малюнків для поштових листівок з українськими народними піснями на слова Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», «Од села до села», «У гаю, гаю», «Ой гоп, гопака» (всі — туш, перо, акварель, 1961), «Перебендя старий, сліпий», «Якби мені черевички» (обидві — туш, перо, акварель, 1962). Взяв участь в ілюструванні ювілейного видання «Кобзаря» (Київ, 1964 — ілюстрація до поеми «Тарасова ніч», м'який лак, 1963). Оформив видання «Малий Кобзар» (Київ, 1969).

Монументальний живопис

• стінопис «Революція», «Перемога», «Наука», «Праця» в Київському університеті (1967, у співавторстві з Олександром Вороною, Юрієм Ільченком)[5];
• розпис кафе «Еней» Київського будинку літераторів (1967)[5].

Брав участь республіканських у виставках з 1954 року, всесоюзних — з 1953 року, зарубіжних — з 1955 року. Персональні виставки відбулися в Києві 1961 та 1996 року, Москві у 1962 році[9].

Твори зберігаються в Національному художньому музеї України та Музеї книги та друкарства України в Києві, Горлівському, Запорізькому і Херсонському художніх музеях, Львівському літературно-меморіальному музеї Івана Франка, Стеблівському літературно-меморіальному музеї Івана Нечуя-Левицького[10].

Відзнаки

• Срібна медаль ВДНГ СРСР (1962; за ілюстрації до «Тихого Дону» Михайла Шолохова та «Пана Халявського» Григорія Квітки-Основ'яненка)[3];
• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1969 року (за ілюстрації до поеми «Енеїда» Івана Котляревського видавництва «Дніпро»)[1];
• Народний художник України з 1993 року[11];
• Всеукраїнська премія «Визнання» (2001; в номінації «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво»)[12].

Вшанування

У травні 2023 року колишній провулок Червонозаводський у Святошинському районі Києва отримав нову назву на честь Анатолія Базилевича[13].

Примітки

1. Велика українська енциклопедія.
2. Анатолій Базилевич. Чи є прообраз у вічності?. www.ukrinform.ua (укр.). 7 червня 2020. Процитовано 2 серпня 2024.
3. Народний художник України Анатолій Базилевич. 1926—2005. Каталог виставки творів, 2006, с. 23.
4. Художники народов СССР, с. 259, Т. 1.
5. Словник художників України. Біобібліографічний довідник, 2019, с. 80.
6. Геннадій Брежньов. Байки. Харків, Харківське книжково-газетне видавництво, 1951.
7. Марко Кропивницький. По щучому велінню… Київ, Веселка, 1967.
8. Ілюстрації Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана Котляревського.
9. Очерки о художниках Советской Украины, 1980, с. 51.
10. Народний художник України Анатолій Базилевич. 1926—2005. Каталог виставки творів, 2006, с. 22.
11. Указ Президента України від 19 серпня 1993 року № 338/93 «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва»
12. Народний художник України Анатолій Базилевич. 1926—2005. Каталог виставки творів, 2006, с. 24.
13. Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків. Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.

Література

• Базилевич Анатолій Дмитрович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — С. 134.;
• Базилевич, Анатолий Дмитриевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1970. — Т. 1 (Аавик—Бойко). — С. 259. (рос.)
• Базилевич Анатолій Дмитрович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 21.;
• Базилевич Анатолій Дмитрович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Базилевич Анатолій Дмитрович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. ., С. 52;
• Базилевич Анатолій Дмитрович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с., С. 321;
• Базилевич, Анатолий Дмитриевич // Искусство стран и народов мира. Краткая художествення энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1978. — Т. 4 (Руанда и Бурунди — Филиппины). — С. 597. (рос.);
• Л. И. Попова, В. П. Цельтнер. Базилевич Анатолий Дмитриевичч // Очерки о художниках Советской Украины. — Москва : «Советский художник», 1980. — С. 50—69. (рос.);
• Базилевич Анатолій Дмитрович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 40—41 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• А. О. В'юник. Базилевич Анатолій Дмитрович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 128. — ISBN 5-88500-027-1;
• Базилевич Анатолій Дмитрович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 35 . — ISBN 5-88500-071-9.;
• Д. В. Степовик. Базилевич Анатолій Дмитрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.;
• Народний художник України Анатолій Базилевич. 1926—2005. Каталог виставки творів / Олексій Базилевич. — Київ, 2006.;
• Станіслав Бушак. Базилевич Анатолій Дмитрович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — Т. 1 А—В. — С. 300—301. — ISBN 978-966-02-6421-2.;
• А. Л. Щербань. Базилевич, Анатолій Дмитрович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.;
• О. Ламонова. Базилевич Анатолій Дмитрович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / Г. Скрипник. — Київ : видавництво ІМФЕ, 2019. — С. 79—80. — ISBN ISBN 978-966-02-8960-4.

Біографії   Графіка   Київ