Ворона Олександр Васильович

Олександр Васильович Ворона
Народження25 травня 1925(1925-05-25)
Скадовськ
Смерть24 вересня 2021(2021-09-24) (96 років)
 Київ
КраїнаСРСР СРСР → Україна Україна
Жанрграфіка, плакат
НавчанняЛьвівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва
Харківський художній інститут
Діяльністьхудожник
ВчительСелезньов Володимир Павлович і Хаст Яків Соломонович
Відомі учніГрищенко Володимир Васильович, Койдан Людмила Василівна і Базилянський Ростислав Едуардович
ЧленНаціональна спілка художників України
ЗванняЗаслужений діяч мистецтв УРСР
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ворона.

Олекса́ндр Васи́льович Воро́на (нар. 25 травня 1925, Скадовськ — 24 вересня 2021, Київ) — український художник-монументаліст, графік та плакатист; член Спілки художників України з 1959 року та Спілки художників СРСР[1]. Батько художниці Ольги Ворони.

Біографія

Народився 25 травня 1925 року у місті Скадовську (тепер Херсонська область, Україна) в селянській родині[1]. Навчатися художній майстерності розпочав в Бердянську у художника Я. Хаста. 1943 року призваний до Червоної армії. Брав участь у німецько-радянській війні. Воював у кулеметній роті 84-го гвардійського стрілецького полку 33-ї гвардійської дивізії 2-ї гвардійської армії Четвертого Українського фронту[1].

У 1948—1951 роках навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (викладачі Роман Сельський, Вітольд Манастирський), у 1951—1954 роках — у Харківському художньому інституті (викладачі Василь Мироненко, Володимир Селезньов).

Впродовж багатьох років Олександр Васильович був головою Республіканської художньої ради з монументального мистецтва, а в 1969 року призначений головним художником Художнього фонду України[2]. З 1974 року працював у Київському художньому інституті: від 1985 року — професор; від 2000 року — професор Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну, чималий час працював в університеті «Україна». Загалом присвятив викладацькій роботі більше 40 років.

Організовував чимало персональних виставок, найбільша з них відбулася в 2005 році у Києві. Багаторічна творча та громадська діяльність Олександра Васильовича відзначена званням Заслуженого діяча мистецтв України.

Помер 24 вересня 2021 року на 97-ому році життя у Києві[2].

Творчий доробок

Автор настінних композицій у близькій до кубізму манері, але на традиційну для соцреалізму тематику: про революцію, перемогу, ударну працю. Серед творів:

    • «Торгувати, а не воювати» (1957);
    • «По-комуністичному!» (1962);
    • «Ділами, юні, свій прославте час…» (1965);
    • «Пам'ятаємо!» (1965);
    • «Ми перемогли» (1965);
    • «Прокляття вбивцям» (1968);
    • «Стоп» (1973);
    • «Слався у віках Леніновий шлях» (триптих, 1974);
    • «Пам'ятаємо» (1975);
    • «Московський час» (1984);
    • «Ми цій пам'яті вірні» (1984);
    • «Обережно — сталінізм» (1989);

Нагороди

Примітки

  1. ↑ а б в Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
  2. ↑ а б Онлайн-виставка живопису Олександра Ворони «Понад 80 років з пензлем» (укр.).
  3. ↑ Память народа. [Архівовано 14 липня 2020 у Wayback Machine.](рос.)

Література