Багров Михайло Федорович
Миха́йло Фе́дорович Багро́в (справжнє прізвище — Топор; 1864, м. Ананьїв, нині Одеської області — 22 березня 1938, Биківня) — актор і антрепренер. Життєпис1883 — закінчив Московське театральне училище. 1883—1898 — актор Малого театру в Москві, де був партнером Г. Федотової, М. Єрмолової, М. Рибакова, О. Южина. 1897—1910 (з перервою) — актор київського театру «Соловцов». 1909—1923 (з перервою) — антрепренер київських і одеських оперних та драматичних труп (1909—1910 — антрепренер Одеського драматичного театру, 1912—1923 — антрепренер і директор Міського театру в Києві). До 1 березня 1937 працював артистом-режисером оперного театру в Алма-Аті. Згодом проживав у Києві за адресою Короленка, 48-а, кв. 24. Був заарештований 25.08.1937 року УНКВС по Київській області і звинувачений за статею 54-6 Кримінального кодексу УРСР. Засуджений за постановою Трійки до смертної кари. Розстріляний 22 березня 1938 року. Реабілітований 11 травня 1989 року згідно з Указом Президії Верховної Ради (спр. 61908).[1] АнтрепризаВ його антрепризах виступали Г. О. Пасхалова, В. М. Петіпа, М. М. Радін, М. Х. Рибаков, І. А. Слонов, В. Л. Юренєва, С. М. Мирович, В. М. Лубенцов, К. Д. Воронець-Монтвід, О. Д. Петляш, С. Б. Белина-Скупевський, О. І. Монська, І. М. Берсенєв, працювали режисери М. М. Синельников, К. О. Марджанішвілі, деякі вистави оформлював В. В. Верещагін. У Києві його трупа поставила «Ноктюрн» М. Лисенка, «Пан сотник» Г. Козаченка, «Черевички» П. Чайковського (1918, вперше українською мовою), «Галька» С. Монюшка та «Сільська честь» П. Масканьї (1923, обидві українською мовою). Ролі
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia