У 170—150 рр. до н. е. відомий як чоловік боспорської цариці Камассарії (донька Спартока та сестра і дружина покійного Перісада III, мати Перісада IV Філометора),[1] що на думку деяких вчених є свідченням союзних відносин між Тавроскіфією та Боспором. У Неаполі Скіфському знайдено залишки мавзолею-героону Аргота, який було збудовано на території міста, зразу за центральною брамою та перед порталом царського палацу, його будівництво датовано близько 135—130 рр. до н. е.[2] «…Розташування мавзолею … безумовно свідчить про те, що Скілур надавав цьому монументу виняткове значення… імовірним виглядає і перехід влади в Скіфії від Аргота до Скілура…».[3]
укр. Кам'яне це поховання поставив славетному вельми Скіфії владар, на кінськії вигони щирой, Арготу. Тугу за родичем він богобійну мужам заповідав шани заради й приязні заради нащадків еллінів. Став велесильно на захист вітчизни та на племена тих фраків й меотів Арея покару наслав й розпорошив. Він породив і синів шістдесят, і дочок саме стільки й виховав їх як Ідантова сина.[5]
укр.Перісад. Камасарія. Аргот. За царя і архонта Перісада, сина царя Перісада, Філометроса (люблячого матір) і цариці Камасарії, дочки Спартока, Філотекни (люблячої сина) і Аргота, сина І[дан]та, цариці Камасарії чоловіка…
Інші відомі на сьогодення згадки цього імені та історичні персони з даним ім'ям
Аргот (грец.Άργοτας) — гіпотетично скіфський династ, попередник Аріапейта,[7] чи представник династії,[8] ім'я якого відоме з наразі втраченої «каблучки Скіла».[9]
Примітки. Джерела. Посилання
↑(рос.)М. В. Скржинская. Эпиграфические и письменные источники о женщинах Боспора. Индоевропейское языкознание и классическая филология — XII (Чтения памяти И. М. Тронского). Материалы международной конференции, проходившей 23-25 июня 2008 г. Отв. редактор Н. Н. Казанский. СПб.: Нестор-История, 2008. Відносно варіантів читання імені батька Аргота див. прим. 2
↑(рос.)Ю. Г. Виноградов, Ю. П. Зайцев. Новый эпиграфический памятник из Неаполя скифского. Археологія, № 1, 2003
↑(рос.)Ю. П. Зайцев. Неаполь Скифский (II в. до н. э. — III в. н. э.) — Симферополь: Универсум, 2003.
↑(рос.)Кулланда С. В., Раевский Д. С. Эминак в ряду владык Скифии. ВДИ . — № 1 . — 2004 .
↑(рос.) Виноградов Ю. Г. Перстень царя Скила. Политическая и династийная история скифов первой половины V ст. до н. э.- СА.- 1980.- № 3.
↑(рос.) Тохтасьев С. Р. Проблема скифского языка в современной науке. Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman Conquest. Edited by Victor Cojocaru. Iani, 2005.