Анісько Володимир Антонович

Володимир Антонович Анісько (3 жовтня 1937 — 5 серпня 2005) — радянський і російський актор театру та кіно. Заслужений артист РРФСР (1973) та народний артист Російської Федерації (1999)[1][2].

Анісько Володимир Антонович
Народився	3 жовтня 1937(1937-10-03) Хабаровськ, РРФСР, СРСР
Помер	5 серпня 2005(2005-08-05) (67 років) Москва, Росія
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Школа-студія МХАТ
Знання мов	російська
Заклад	Московський драматичний театр імені К. С. Станіславського
Роки активності	з 1960
Нагороди
IMDb	ID 0030099

Біографія

Володимир Анісько народився у Хабаровську 3 жовтня 1937 (за іншими даними народився в селищі Софійськ Хабаровського краю)[3]. В 1961 закінчив школу-студію МХАТ[2].

З 1960 працював у Московському драматичному театрі ім. Станіславського[2].

Володимир Антонович грав великих, значних особистостей. Його герої важливі та імпозантні, іронічно ставляться до себе і до світу[2].

У деяких спектаклях він грав одночасно кілька ролей: три ролі у «Процесі» за Ф. Кафкою, вісім ролей у «Дон Кіхоті» М. О. Булгакова[2].

Помер 5 серпня 2005 року у Москві. Похований на цвинтарі «Ракитки»[4].

Сім'я

Дружина — Тамара Олексіївна Вітченко (1938—1997), акторка драматичного театру ім. Станіславського.

Визнання та нагороди

• Заслужений артист РРФСР (24.12.1973)
• Народний артист Російської Федерації (26.01.1999)

Творчість

Ролі у театрі

• «Учень диявола» Б. Шоу — Річард[2];
• «Тригрошова опера» Б. Брехт, К. Вайль — Мекхіт;
• «Анна» — Микола;
• «Сповідь молодої людини» (Підліток) Ф. М. Достоєвський — Версилов;
• «Одруження Білугіна» — Агішин;
• «Продавець дощу» — Білл Старбак;
• «Сповідь» з автобіографічної книги О. І. Герцен «Минуле і думи» — Герцен;
• «Собаче серце» М. О. Булгаков — Професор Преображенський;
• «Танго» С. Мрожек — Стоміл;
• «Іванов» А. П. Чехов — Лебедєв;
• «Гріхи його батька» за «Привидами» Г. Ібсен — пастор Мандерс (театр Маяковського);
• «Дачники» М. Горький — Басов;
• «Полковнику ніхто не пише» Г. Г. Маркес — Сабас;
• «Чоловічий рід, однина» — Альбер;
• «Міщанин-дворянин» Мольєра — вчитель філософії.

Фільмографія

• 1961 — Чисте небо — приятель Олексія у бомбосховищі;
• 1969 — Звинувачуются в убивстві — Карташов, льотчик;
• 1970 — Визволення;
• 1971 — Інспектор карного розшуку — Володя Архіпов, художник;
• 1976 — Солдати свободи — ад' ютант Толбухіна;
• 1977 — Остання двійка — Леван;
• 1979 — Так і буде — Ніколаша;
• 1979 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Підпасок з огірком — Антон Володимирович Цвєтков;
• 1980 — Швидше за власну тінь — батько Олени;
• 1981 — Затишшя — Петро Олексійович Веретьев, поміщик, брат Надії;
• 1981 — Ленін в Парижі — «наплевіст»;
• 1983 — За синіми ночами — Міша, артист, чоловік Ольги Миколаївни;
• 1991 — По Таганці ходять танки — Генадій Степанович, директор магазину;
• 1992 — Дрібниці життя — Інокентій Михайлович, продюсер «Мадлен»;
• 1995 — Фатальні яйця — Стравинський.

Примітки

1. Почётное звание присвоено указом президента России № 135 от 26 января 1999 года. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 11 лютого 2017.
2. Русский драматический театр: Энциклопедия / Под общ. ред. М. И. Андреева, Н. Э. Звенигородской, А. В. Мартыновой и др. — М : Большая Российская энциклопедия, 2001. — С. 27.
3. АНИСЬКО Владимир Антонович 03.10.1937-05.08.2005 (рос.). Киносозвездие. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
4. Могила В. А. Анисько. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 2 травня 2017.