Структурна формула
|
|
Загальна інформація
|
Преференційна назва ІЮПАК
|
2-амінобензойна кислота
|
Систематична назва ІЮПАК
|
2-амінобензенкарбонова кислота
|
Інші назви
|
антранілова кислота, о-амінобензойна кислота, вітамін L1
|
Хімічна формула
|
C7H7NO2
|
3D Структура (JSmol)
|
Інтерактивне зображення
Інтерактивне зображення
|
Зовнішні ідентифікатори / Бази даних
|
|
Властивості
|
Молярна маса
|
137,14 г·моль−1
|
Агрегатний стан
|
тверда речовина
|
Густина
|
1,412 г·см-3 (20 °C)
|
Температура плавлення
|
145-148 °C
|
Розчинність
|
3,5 г·дм-3 (H2O, 14 °C)
|
Безпека
|
Маркування згідно системі УГС
Небезпека
|
H-фрази
|
H: H318
|
P-фрази
|
P: P280, P305+P351+P338
|
EUH-фрази
|
EUH: Заходи безпеки відсутні
|
LD50
|
4549 мг/кг (орально, пацюк)
|
|
|
Вибухонебезпечність
|
Наскільки це можливо, значення величин подані в одиницях системи SI. Якщо не вказано іншого, усі дані відносяться до стандартного стану.
|
2-амінобензойна кислота або антранілова кислота — ароматична органічна сполука, що містить карбоксильну групу й аміногрупу. Є ізомером 3-амінобензойної та 4-амінобензойної кислот.
Фізичні властивості
За стандартних умов є безбарвною кристалічною речовиною. Може сублімуватися. Погано розчиняється у холодній воді, розчинна в гарячій воді та в етанолі. Не має запаху, але має солодкий смак.[1][2] Має блакитну флюоресценцію.[3]
Хімічні властивості
Антранілова кислота є амфотерною сполукою, може реагувати з сильними кислотами й основами, утворюючи розчинні солі. З йонами деяких важких металів утворюються комплексні малорозчинні солі.[2][3]
Може вступати як у реакції амінів, такі як N-алкілювання, N-ацилювання та діазотування, так і в реакції карбонових кислот, наприклад, естерифікація. При нагріванні до 210°С декарбоксилюється, утворюючи анілін.[3]
Отримання
Антранілову кислоту отримують перегрупуванням Гофмана з фталамату натрію (натрієвої солі моноаміду фталевої кислоти) та гіпохлориту натрію за температури 60°С. При цьому утворюється антранілат натрію, тому далі додають кислоту.[2][3]
Також, антранілову кислоту можна взаємодією фталаміду з гіпохлоритом або гіпобромітом натрію.[3]
Примітки