|
Андруга
Андру́га (раніше Мала Андруга) — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області України. Населення — 279 осіб (2014). ГеографіяСело розташоване на правому березі річки Іква,[2] вище за течією на відстані за 1,5 км розташоване село Білокриниця, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Шепетин Дубенського району Рівненської області. Навколо села проведено кілька іригаційних каналів. Поруч проходять автомобільна дорога М19 і залізниця. Поблизу Андруги є поклади торфу. ІсторіяПерша писемна згадка — 1545 як власність Малого Андрушка. В документах часів Російської імперії Андрузьк і Андрузи — два села над річкою Іквою при залізниці і шосе, з Дубна до Кременця. З ревізії Кременецького замку 1545 р. відомо, що одне з тих сіл належало до Сашка Андрузького і його братів, друге до Василя Микитича, які були зобов'язані утримувати замкові городці спільно з Лосятинським і Боговитиновичем. Крім того згадується ще два городці, які були зобов'язані утримувати Федір з братами, як рівно ж Опанас і Федір Лукаш з других Андруз. У 1570 р. села належали Андрузьким: Гаврилу, Петру, Івану, Опанасу, Симону і Томилі Боровицькому. У 1648–1649 рр. Андруга була власністю Конрада Андрузького і його братів: Павла, Миколи, Мацєя Лесницьких, що походили з сусіднього с Лішні і мали там 11 домів. У 1651 р. Богдан Хмельницький зупинявся на відпочинок в маєтку колишнього поміщика Кадлубіцького [3] У 19 ст. село Мала Андруга належало Грикам і Добковським, а Велика Андруга князям Радзивилам і Чосновським, від яких набув це село Воронін. Від 1890 р. належить до наукової рільничої школи і в с. Білій Криниці. За адміністративно-територіальним устроєм, село належало до Білокриницької волості Кременецького повіту. В селі був тартак (17,000 руб. річної продукції) і водяний млин (7,800 пудів річного перемолу). 22 грудня 1919 польське військо розстріляло в Андрузі кілька чоловіків за зберігання зброї. Панський будинок було знищено у 1944 році .[3] 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади[4]. 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.[5] НаселенняЗа даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[6]:
КультураДіє бібліотека. Релігія
Пам'яткиДерев'яна церква з 1742 р. на місці старішої. До кінця 18 ст. у Великій Андрузі була церква святого Юрія, про що свідчать акти 1709 р. У селі розташована ботанічна пам'ятка природи «Андругівські липи», а на околиці села — Малоандрузький ботанічний заказник (місцевого значення, 34,4 га). КультураУ селі є народний фольклорно-етнографічний колектив «Андрузькі молодиці" (керівник Ірина Данильченко). Відомі людиВ Андрузі проживав український письменник Сергій Даушков, який тут написав історичну повість «Було колись» та зібрав близько 250 казок. Галерея
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_-_17017543.jpg)
_%D0%A3%D0%9F%D0%A6.jpg)
