Амадо Алонсо

Амадо Алонсо
Народився13 вересня 1896(1896-09-13)[4][5][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лерін, Наварра, Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 травня 1952(1952-05-26)[1][2][…] (55 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Арлінґтон, Міддлсекс, Массачусетс, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Іспанія
Аргентина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфілолог, мовознавець, викладач університету, літературний критик, романіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМадридський центральний університетd Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніАнхель Розенблат і Марія Роса Ліда де Малкіель Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіспанська[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладГарвардський університет і Університет Буенос-Айреса Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди

Амадо Алонсо (ісп. Amado Alonso García, 13 вересня 1896, Лерін, провінція Наварра — 26 травня 1952, Арлінгтон, штат Массачусетс) — іспанський та аргентинський філолог-іспаніст, літературознавець.

Біографія

Учень Амеріко Кастро та Рамона Менендеса Підаля. Навчався у Мадридському та Гамбурзькому університетах. Першу наукову роботу опублікував 1922 року. У 1927 році захистив докторську дисертацію про Сонати Вальє-Інклана. З того ж року обійняв посаду директора Інститут філології факультету філософії та літератури Буенос-Айресського університету (до 1946, після смерті вченого Інститут носить його ім'я). У 1946 році переїхав до Гарварду, де викладав до самої смерті. Багато разів був запрошеним професором у різних університетах Пуерто-Рико, Чилі, США.

Доробок

Алонсо вивчав різноманітні лінгвістичні теми, включаючи фонетику, діалектологію та лексику.[6] Він виявляв жвавий інтерес до вивчення своєї рідної мови, безпосередньо сприяючи розвитку латиноамериканського академічного світу. Не відхиляючись від філологічної орієнтації Менендеса Підаля, Алонсо прийняв чітко визначений лінгвістичний дослідницький проєкт.[7] На його студії та дослідження вплинули праці іспаноамериканських авторів, особливо Белло та Куерво. Його порівняльні дослідження американського варіанту іспанської мови сприяли глибшому лінгвістичному розумінню мови.

Його перша опублікована праця була в галузі історії мови, де він показав походження сучасних іспанських слів, таких як Augustu > agosto та auguriu > agüero (1922).[8] З того часу до 1927 року він написав ще вісім статей, більшість з яких були опубліковані в журналі Revista de Filología Española. Алонсо опублікував деякі зі своїх найважливіших праць між 1928 і 1938 роками, проживаючи в Буенос-Айресі. Його численні статті в газетах і журналах були зібрані та опубліковані в збірці «linguistic studio», але його двотомна праця «Від середньовічної до сучасної іспанської вимови» була опублікована посмертно Рафаелем Лапесою в 1955 році.

Алонсо популяризував структуралістську методологію та основні філософські течії свого часу. У 1945 році він переклав «Курс загальної лінгвістики» Фердинанда де Соссюра, до якого додав важливу передмову, як він це робив з працями Шарля Баллі та Карла Фосслера.

Під час перебування в Гарварді він заснував «Nueva Revista de Filología Española» (Новий журнал іспанської філології), який видається Colegio de México, щоб відродити дух «Revista de Filología Española» (Журнал іспанської філології), створеного ним і керованого в Буенос-Айресі з 1939 по 1946 рік.[9]

Алонсо був міжнародним членом Американського філософського товариства та міжнародним почесним членом Американської академії мистецтв і наук.[10][11]

Вибрані монографії

  • Estructura de las Sonatas de Valle Inclán (1928)
  • El problema de la lengua en América (1935)
  • Castellano, español, idioma nacional. Historia espiritual de tres nombres (1938)
  • Gramática Castellana (19381939, співавтор — Педро Енрікес Уренья)
  • Poesía y estilo de Pablo Neruda (1940)
  • Ensayo sobre la novela historica: El modernismo (1942)
  • Estudios lingüísticos. Temas españoles (1951)
  • Estudios lingüísticos. Temas hispanoamericanos (1953)
  • Materia y forma en poesía (1955)
  • De la pronunciación medieval a la moderna en español (1955)

Визнання

Дійсний та почесний член низки академій Латинської Америки та США.

Примітки

  1. а б Freebase Data DumpsGoogle.
  2. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119027240 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б в SNAC — 2010.
  4. ISNI — 2012.
  5. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Marín, Juan Martínez (2001). El español de América en la obra de Amado Alonso (PDF). Estudios de Lingüística (15): 177—186. doi:10.14198/ELUA2001.15.07. ISSN 0212-7636.
  7. Predmore, Richard L. (April 1946). Notes on Spanish Consonant Phonemes. Hispanic Review. University of Pennsylvania Press. 14 (2): 169—172. doi:10.2307/470052. JSTOR 470052.
  8. Alonso, Amado (April 1945). Una ley fonológica del español: Variabilidad de las consonantes en la tensión y distensión de la sílaba. Hispanic Review. 13 (2).
  9. Guitarte, Guillermo (1995–1996). La amistad entre Amado Alonso y Román Jakobson. Cauce. Boston College, USA (18–19): 111—135.
  10. APS Member History. search.amphilsoc.org. Процитовано 20 квітня 2023.
  11. Amado Alonso. American Academy of Arts & Sciences (англ.). 9 лютого 2023. Процитовано 20 квітня 2023.

Література

  • Homenaje a Amado Alonso. Mexiko: El Colegio de México; Cambridge: Harvard University, 1953
  • Homenaje al Instituto de Filología y Literaturas Hispánicas «Dr. Amado Alonso» en su cincuentenario 1923—1973. Buenos Aires, 1975
  • Ínsula, nº 599, november de 1996 (спеціальний номер журналу, присвячений Амадо Алонсо)
  • Gómez AlonsoJ. C. La estilística de Amado Alonso, como una teoria del llenguatge literario. Murcia: Universidad de Murcia, 2002

Посилання

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia