Амадо Алонсо
Амадо Алонсо (ісп. Amado Alonso García, 13 вересня 1896, Лерін, провінція Наварра — 26 травня 1952, Арлінгтон, штат Массачусетс) — іспанський та аргентинський філолог-іспаніст, літературознавець. БіографіяУчень Амеріко Кастро та Рамона Менендеса Підаля. Навчався у Мадридському та Гамбурзькому університетах. Першу наукову роботу опублікував 1922 року. У 1927 році захистив докторську дисертацію про Сонати Вальє-Інклана. З того ж року обійняв посаду директора Інститут філології факультету філософії та літератури Буенос-Айресського університету (до 1946, після смерті вченого Інститут носить його ім'я). У 1946 році переїхав до Гарварду, де викладав до самої смерті. Багато разів був запрошеним професором у різних університетах Пуерто-Рико, Чилі, США. ДоробокАлонсо вивчав різноманітні лінгвістичні теми, включаючи фонетику, діалектологію та лексику.[6] Він виявляв жвавий інтерес до вивчення своєї рідної мови, безпосередньо сприяючи розвитку латиноамериканського академічного світу. Не відхиляючись від філологічної орієнтації Менендеса Підаля, Алонсо прийняв чітко визначений лінгвістичний дослідницький проєкт.[7] На його студії та дослідження вплинули праці іспаноамериканських авторів, особливо Белло та Куерво. Його порівняльні дослідження американського варіанту іспанської мови сприяли глибшому лінгвістичному розумінню мови. Його перша опублікована праця була в галузі історії мови, де він показав походження сучасних іспанських слів, таких як Augustu > agosto та auguriu > agüero (1922).[8] З того часу до 1927 року він написав ще вісім статей, більшість з яких були опубліковані в журналі Revista de Filología Española. Алонсо опублікував деякі зі своїх найважливіших праць між 1928 і 1938 роками, проживаючи в Буенос-Айресі. Його численні статті в газетах і журналах були зібрані та опубліковані в збірці «linguistic studio», але його двотомна праця «Від середньовічної до сучасної іспанської вимови» була опублікована посмертно Рафаелем Лапесою в 1955 році. Алонсо популяризував структуралістську методологію та основні філософські течії свого часу. У 1945 році він переклав «Курс загальної лінгвістики» Фердинанда де Соссюра, до якого додав важливу передмову, як він це робив з працями Шарля Баллі та Карла Фосслера. Під час перебування в Гарварді він заснував «Nueva Revista de Filología Española» (Новий журнал іспанської філології), який видається Colegio de México, щоб відродити дух «Revista de Filología Española» (Журнал іспанської філології), створеного ним і керованого в Буенос-Айресі з 1939 по 1946 рік.[9] Алонсо був міжнародним членом Американського філософського товариства та міжнародним почесним членом Американської академії мистецтв і наук.[10][11] Вибрані монографії
ВизнанняДійсний та почесний член низки академій Латинської Америки та США. Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
