|
Аліша Діксон
Аліша Аньянетте Діксон (англ. Alesha Dixon; нар. 7 жовтня 1978, Гартфордшир, Велика Британія) — британська співачка, танцюристка, реперка, модель, телевізійна ведуча та суддя в шоу талантів. Здобула популярність в 2001 році як учасниця жіночого R&B/garage тріо Mis-Teeq. В 2005 році почала сольну кар'єру на лейблі Polydor Records. Після випуску дебютного сольного альбому Fired Up в 2006 році через низькі продажі перших двох синглів Lipstick та Knockdown покинула Polydor Records[4]. В 2007 році Діксон перемогла в танцювальному шоу Strictly Come Dancing. Її популярність знову зросла[5], вона уклала контракт з Asylum Records. На лейблі випустила другий альбом The Alesha Show в 2008, який став платиновим асоціацією BPI в Британії разом з основними синглами альбому The Boy Does Nothing та Breathe Slow, останній займав найвищі сходинки чарту та був номінований в Brit Awards. У вересні 2009 року Діксон судила шоу Strictly Come Dancing, заміняючи Арлен Філліпс[6][7]. В 2010 повернулася на 8 сезон шоу та випустила третій студійний альбом The Entertainer. В січні 2012 після закінчення 9 сезону Strictly Come Dancing та її трирічного суддівства на ньому Діксон перейшла до Britain's Got Talent[8]. Четвертий альбом Do It for Love вийшов у 2015 році. Діксон вела телешоу Your Face Sounds Familiar (2013), Text Santa (2014–15) and Dance Dance Dance (2017). БіографіяАліша Аньянетте Діксон народилася в Уелін-Гарден, в родині ямайця Мелвіна та англійки Беверлі Гаріс. Має шість сестер та двох братів[9]. Аліша навчалася в школі Монк Валк в Уелін-Гарден. Батьки розійшлися, коли їй було чотири, і вона пізніше описувала свою сім'ю як «дисфункціональну»[10]. В період з 8 до 10 років Діксон була свідкою домашнього насильства, яке чинив співмешканець до її матері.[11] Вперше вона розповіла про це через 21 рік в 2010-му році[11]. Разом з BBC вона зняла документальний фільм Don't Hit My Mum, про домашнє насильство з точки зору дитини, зауваживши: «Коли я думаю про той час, я не пам'ятаю життя в гармонії та радості, я гадаю, що це затьмарив суцільний негатив. Негативні та страшні спогади стерли все хороше… Я вірю, що кожна дитина має право на щасливе та безстрашне дитинство»[11]. Її перша робота була в фірмі Ladbrokes[12], хоча вона мріяла стати тренеркою фізкультури після коледжу[12]: після закінчення дипломного курсу з фізичного виховання вона планувала працювати тренеркою в Університеті Лафборо[13]. Проте під час заняття танцями в Лондоні зустріла скаута талантів.[14] Під час поїздки додому на потязі до неї підійшов ще один скаут та запитав, чи зацікавлена вона[14]. 1999—2005: Mis-TeeqМузичну кар'єру Діксон розпочала в 1999 році, коли познайомилася з Сабріною Вашингтон: разом вони ходили в школу танців в Фулемі[15]. Вони вирішили заснувати гурт і запросили приєднатися Сью-Еліс Неш[15], щоб сформували тріо. Невдовзі вони підписали контракт з Telstar Records та прийняли в гурт Зену МакНалі, після чого Mis-Teeq стали популярним у Великій Британії garage/R&B жіночим гуртом. 2000 року Діксон з тоді ще невідомим гуртом Damage записала спільний сингл Rumours, який зайняв 22 місце в UK Singles Chart.[16] Жанр цього треку був дещо відмінний від звичного для цього гурту R&B до garage[16]. В січні 2001 року Mis-Teeq випустили перший сингл Why?. Трек зайняв 8 місце чартів в квітні того ж року[17]. Гурт знімав два окремих відеокліпи до даного синглу, супроводжуючи їх різними версіями пісні. Успіх пісні збігся з виходом з гурту Зени Макналі; пізніше вона стверджувала, що суперечка між нею та Вашингтон була ключовим фактором її виходу[18]. Mis-Teeq продовжували бути тріо та випустили All I Want, який був більш успішнішим і займав 2 місце в чарті, поруч з синглом Shaggy Angel[19]. В жовтні 2001 гурт випустив дебютний альбом Lickin' on Both Sides з такими хітами, як One Night Stand, B with Me та Roll On/This Is How We Do It. 2002 року Mis-Teeq були номіновані на BRIT Awards в Ерлс Корт[20], пізніше того ж року гурт виграв MOBO Awards за краще виконання геріджу[21]. Після успіху їх дебютного альбому 2003 року Mis-Teeq з'являються на обкладинці журналу JD Sports[22]. 2003 року Mis-Teeq випускають другий альбом Eye Candy з синглами Scandalous, Can't Get It Back та Style. В 2004 гурт їде в тур США з новим альбомом у програмі. В 2004 році Аліша Діксон разом з N.E.R.D знімають музичний кліп до синглу She Wants to Move. В кліпі вона танцювала на подіумі. Після зйомок відеокліпу поширилися чутки, що Діксон зустрічається з Фарреллом Вільямсоном. Остання пісня Діксон разом з Mis-Teeq була «Shoo Shoo Baby» для діснеївського фільму Веліант. В березні 2005 року було випущено компіляцію їх Greatest Hits та анонсовано про розпад гурту та початок сольної кар'єри Аліші Діксон[23]. У червні 2005 року Діксон одружилася з Майклом Гарві молодшим. В листопаді 2006 року розлучилася після зради чоловіка з Джавін Гілтон[24]. 2006–08: Fired Up та Strictly Come DancingЯ ніколи не втрачала бажання працювати в музиці – це все, що я знаю, все, про що я коли-небудь мріяла і хотіла зробити, я ніколи не здавалася.
Аліша Діксон в інтерв'ю щодо виходу з лейблу Polydor.[25] Аліша Діксон розпочала сольну кар'єру після Mis-Teeq's, отримавши £500,000 та підписавши контракт, про випуск трьох альбомів на лейблі Polydor Records. Вона за рік записала дебютний соло альбом Fired Up, працюючи з продюсерами світового рангу, такими як Richard X, Xenomania, Джонні Дуглас, Браяан Гіґґінс, Естель та Полом Епвортом. Протягом цього періоду Діксон виступала як «Аліша». В червні 2005 року було анонсовано перший сольний сингл «Superficial». Однак на останній хвилині сингл «Lipstick» був обраний першим синглом.[26] «Lipstick» вийшов 14 серпня 2006, він зайняв 14 сходинку в UK Singles Chart. Випущений другий сингл Knockdown 30 жовтня 2006 року зайняв 25 позицію в UK Singles Downloads Chart. Проте в UK Singles Chart сингл посів 45 місце, та через неділю спустився до позначки 68. 6 листопада 2006 Аліша Діксон покинула Polydor Records[25]. Polydor передав їй всі права на її дебютний альбом Fired Up. 2007 року Діскон взяла участь у п'яти серіях шоу Strictly Come Dancing, в партнерстві з професійним танцюристом Метью Катлером. Спочатку їй не сподобалась ця ідея через остороги, що це шоу зашкодить її кар'єрі[27]. Через три тижні шоу їх пара стала улюбленцями публіки, неодноразово отримуючи від суддів максимальну кількість балів, а Діксон порівнювали з «молодою Жозефіною Бейкер»[14]. Пара отримала в фіналі 4,5 мільйонів, голосів перемігши пару Мета Ді Анжело та Флавії Какаче[28]. За історію шоу це була одна з найкращих пар, що в середньому отримувала 36,5 / 40 балів за кожне шоу. 
2008–09: The Alesha Show та суддівство в Strictly Come DancingПісля перемоги в Strictly Come Dancing, Діксон опинилась в центрі війни між звукозаписуючими лейблами[29]. Однак Аліша вирішила підписати контракт на випуск чотирьох альбомів разом з Asylum Records в 2008 році[30]. Наступний альбом випущений на цьому лейблі вийшов 24 листопада 2008 року у Великій Британії та 21 листопада в Ірландії. Офіційний сингл альбому «The Boy Does Nothing» невдовзі опинився в топ-10 хітів[31] UK Singles Chart та отримав золото[32] з продажами в 1,000,000 копій по всьому світі[33]. Другий сингл альбому The Alesha Show, «Breathe Slow» посів 39 місце чарту та був у продажу виключно в електронному завантаженні[34]. отримавши срібло та 200,000 проданих копій[32]. Третій сингл під назвою «Let's Get Excited» випущений на фізичному носію 11 травня та посівший позначку 13 в UK Singles Chart. «Let's Get Excited» став першим треком альбому, який не зайняв топ 10 чарту, сингл отримав платину та 300,000 проданих копій лише у Великій Британії[32]. Четвертий сингл із назвою «To Love Again» поступив до продажу 15 листопада 2009 року[35]. Трек балада був написаний Алішою та Ґері Барлоу і є першим синглом взятим з делюксової версії альбому The Alesha Show — Encore, що вийшов у світ 23 листопада[36]. З яким Діксон вирушила у 17-денне турне, що розпочалося 20 жовтня 2009 року в Ноттінгемі. В липні 2009 року Діксон приєдналася до суддів шоу Strictly Come Dancing[37]. Будучи заміною Арлін Флліпс, ця подія призвела до ейджизму та сексизму зі сторони медія BBC щодо Аліші[38][39]. Суддівський дебют Аліші глядачі сприйняли з критицизмом: в студію BBC надійшло понад 272 скарги на неї[40]. Діксон тричі переносила дату майбутнього туру через її ненормований графік та створення власного вечірнього шоу The Alesha Show[41] 2010–11: The EntertainerНа початку 2010 року Діксон почала роботу над третім студійним альбомом, The Entertainer який планувала випустити літом. 15 березня вона прилітає до Данії щоб розпочати роботу над платівкою разом з Soulshock and Karlin продюсерами Діксон[42]. Пізніше на фасайті Діксон було оголошено, що запис в створенні альбому буде брати участь також Родні Джеркінс, продюсер звукозапису який в свій час працював разом з Майклом Джексоном над створенням його фінальною версією альбому Invincible, Lady Gaga та Бейонсе[43]. 16 червня Діксон розмістила запис на фансайті про те що майбутній альбом має мати назву Unleashed[44], згодом на сайті було розміщено LS під назвою Drummer Boy, записаного під керівництвом музичного продюсера Шема Джосефа або «ShamRock»[45]. 5 серпня Аліша вирішила змінити назву майбутнього альбому на The Entertainer[46]. «Drummer Boy» посів 15 місце в UK Singles Chart. 16 вересня було анонсовано, що Аліша Діксон разом з Roll Deep випустить новий сингл гурту Take Control[47]. Трек з'являвся в обох їх альбомах — Winner Stays On — The Entertainer. Radio, другий сингл The Entertainer, який провалився в чартах в листопаді 2010 року. Випуск синглу співпав з випуском альбому; через рік альбом зібрав 60,000 копій[48]. 2012—2014: Britain's Got Talent, материнство та інші заняття
2014–нині: Do It for Love
Дискографія
Тури
Нагороди та номінації
Примітки
Джерела
Посилання Вікіцитати містять висловлювання від або про: Alesha Dixon  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аліша Діксон |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
