Ча-ча-ча
Ча-ча-ча (cha-cha-chá) — парний бальний танець кубинського походження, який входить у програму латиноамериканських танців. Розмір танцю 4/4 ⓘ. Ча-ча-ча танцюють під однойменну музику, запропоновану в 1953 році кубинським композитором і скрипалем Енріке Хорріном. Ритм ча-ча-ча виник як розвиток кубинського музичного стилю дансон і відрізняється синкопуванням четвертої долі такту. Назва музики й танцю пояснюється звуконаслідуванням - фразу ча-ча-ча в кубинському оркестрі грає гуїро, її ж відтворює човгання ніг танцюристів. ПоходженняТе, як ча-ча-ча танцюють сьогодні, результат роботи вчителя танців П'єра Зушер-Марголя, відомого під псевдонімом месьє П'єр. Він відвідав Кубу в 1952 з метою вивчення кубинських танців. Там месьє П'єр помітив, що четверта доля нового танцю розділена навпіл, і танцювати кубинці починають з другої долі, а не з першої. Він привіз цю ідею до Англії, і там створив те, що зараз називають бальним ча-ча-ча. За своїм походженням від кубинських танців ча-ча-ча має спільні корені з румбою. Однак, шляхи румби та ча-ча-ча розійшлися — румба стала повільнішою і чуттєвішою, ча-ча-ча — швидшим та грайливішим. Під час танцю пари повинні передати веселий, безтурботний і розв'язний характер, на відміну від ліричної румби. Якщо румба - спокушання і переживання, то ча-ча-ча - кокетство і флірт. У англійській мові і в США первинна назва cha-cha-cha поступово скоротилася до cha-cha, що пов'язане із зміною характеру танцю. Опис![]() Ча-ча-ча танцюють у темпі 120 ударів за хвилину (30 тактів на хвилину). Положення корпуса таке саме, як і в самбі – вага тіла переноситься на пальці ніг. Перший крок сильніший, виразний, що підкреслюється більшою тривалістю виконання порівняно з іншими чотирма кроками. Композиції в цьому танці так само різноманітні, як і грайливі: одна з них називається "полювання" і полягає в тому, що один з партнерів повертається до другого спиною – такий собі жарт у дусі народного танцю. Словом, на відміну від ліричної, "дорослої" румби, танець ча-ча-ча радше схожий на ексцентричного підлітка, неслухняного й вередливого. Основний крокТакож називають "Базове шасе" (англ. "Side Basic" чи "Chasse Basic", "Close Basic")
Коли на рахунок «раз-два», вага тіла спочатку частково переноситься на випрямлену ногу, а потім повертається на іншу, танцюрист виконує характерне для кубинських танців похитування стегнами, почергово згинаючи спочатку одне, а потім інше коліно. На рахунок «ча-ча-ча» виконується шасе - крок ненавантаженою ногою, приставляння другої ноги і знову невеличкий крок з переносом ваги тіла. В основному кроці шасе виконується вбік, інші типи шасе дозволяють танцюристам переміщатися і виконувати складніші фігури. Стилі ча-ча-ча можуть відрізнятись позицією шасе в ритмічній структурі. Оригінальний кубинський та бальний варіант рахунку в ча-ча-ча є "два, три, чачача" або "чотири-і-раз, два, три". Танець не починається на першому ударі такту, хоча він може початись з перенесення ваги на праву ногу лідера. Щоправда, багато соціальних танцюристів рахують "раз, два, ча-ча-ча" і їм складно підлаштуватись під "правильну" фазу танцю.[3] МузикаЧа-ча-ча можна танцювати під автентичну кубинську музику, чи під латиноамериканський поп чи рок. Музика для міжнародного бального ча-ча-ча є енергійною і з постійним ритмом. Кубинське ча-ча-ча більш чуттєве і може включати складні поліритми. ТанцюристиТанець ча-ча-ча належить до 5 основних танців латино-американської програми. Виконується усіма категоріями танцюристів: класу А, В, С, D, E. Серед світових чемпіонів, відомих своєю технікою виконання танцю ча-ча-ча, є [4]:
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia