Альфред Бухерер

Альфред Бухерер
нім. Alfred Bucherer Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнінім. Alfred Heinrich Bucherer Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився9 липня 1863(1863-07-09)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кельн, Рейнська провінція, Прусське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 квітня 1927(1927-04-16)[1] (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняSüdfriedhofd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛейпцизький університет
Страсбурзький університет
Страсбурзький університет[d]
Ганноверський університет
Університет Джонса Гопкінса Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьекспериментальна фізика, фізика[2] і математика[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладБоннський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

член Американського фізичного товариства[d]

А́льфред Ге́нріх Бу́херер (нім. Alfred Heinrich Bucherer, 1863—1927) — німецький фізик-експериментатор. Брав активну участь у перевірці та обговоренні теорії відносності. Особливу важливість для розвитку фізики мали проведені ним дослідження залежності маси електрона від швидкості (1908), які підтвердили релятивістську формулу Лоренца на противагу альтернативній формулі Абрагама. Інші праці стосуються електронної теорії, електрохімії, гравітації.

Член Американського фізичного товариства (1921). На честь ученого названа вулиця (Alfred-Bucherer-Straße) у Бонні.

Життєпис

Народився в Кельні 1863 року. Навчався від 1884 до 1899 року спочатку в Ганноверському університеті, потім у американському університеті Джонса Гопкінса, далі в Страсбурзькому університеті, університеті Лейпцига та Боннському університеті. У Бонні він захистив 1899 року дисертацію, після чого викладав там до 1923 (від 1912 затверджений у званні професора).

Наукова діяльність

1903 року Бухерер опублікував першу книгу німецькою мовою, повністю засновану на символіці векторного аналізу[3]. Проводив вимірювання заряду електрона.

Подібно до Анрі Пуанкаре (1895, 1900), Бухерер (1903b) вірив у принцип відносності, тобто, всі описи електродинамічних ефектів повинні містити лише відносні рухи самих тіл, а не ефіру. Однак він пішов далі Пуанкаре і, за Альбертом Ейнштейном, заперечував фізичне існування ефіру. Щоправда, він не пов'язував відмову від ефіру з відносністю простору та часу.

На основі цих ідей 1906 року Бухерер розробив теорію, в якій проникливо припустив, що геометрія фізичного простору відрізняється від евклідової, хоча сформулював цю гіпотезу досить розпливчасто. 1908 року Вальтер Рітц показав, що теорія Бухерера приводить до хибних висновків у електродинаміці[4].

1904 року Бухерер розробив оригінальну теорію електронів, у якій електрони стискаються в напрямку руху і розширюються в перпендикулярному напрямку. Незалежно від нього схожу модель розробив 1905 року Поль Ланжевен. Модель Бухерера — Ланжевена була альтернативою двом раніше висунутим електронним моделям:

Всі три моделі передбачали зростання маси електрона, коли його швидкість наближатиметься до швидкості світла. Модель Бухерера — Ланжевена зазнала критики й була швидко відкинута, тому експериментатори зосередилися на виборі між теоріями Абрагама й Лоренца — Ейнштейна. Вальтер Кауфман у своїх дослідах (1901—1905) вважав, що його експерименти підтвердили модель Абрагама. Але 1908 року Бухерер провів свої досліди, і результати, навпаки, підтвердили модель Лоренца — Ейнштейна і принцип відносності. 1908 року Бухерер визнав принцип відносності Ейнштейна[5]. Після деякої полеміки результати Бухерера стали загальновизнаними, і це зіграло значну роль у прийнятті науковою спільнотою теорії відносності[6].

Пізніше (1923, 1924) Бухерер у деяких публікаціях критикував загальну теорію відносності Ейнштейна. Пізніше він зняв свої заперечення, визнавши, що неправильно витлумачив принцип еквівалентності Ейнштейна[7].

Див. також

Примітки

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #116818050 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. Crowe, M. J. A History of Vector Analysis: The Evolution of the Idea of a Vectorial System. — Notre Dame : University of Notre Dame Press, 1967.
  4. Darrigol, Olivier. Bucherer's theory // Electrodynamics from Ampére to Einstein. — Oxford : Oxford University Press, 2000. — С. 369—372. — ISBN 0-19-850594-9.
  5. Miller, A.I. Albert Einstein’s special theory of relativity. Emergence (1905) and early interpretation (1905–1911) : [англ.]. — Reading : Addison–Wesley, 1981. — ISBN 0-201-04679-2.
  6. Джеммер М. Понятие массы в классической и современной физике [Архівовано 2023-05-05 у Wayback Machine.]. — М.: Прогресс, 1967, стр. 172 и далее. (Переиздание: Едиториал УРСС, 2003, ISBN 5-354-00363-6)
  7. Wenzl, M. Gegen ein Mißverständnis der Äquivalenzhypothese // Annalen der Physik. — 1923. — Т. 377, № 22. — С. 457—460. — Bibcode:1923AnP...377..457W. — DOI:10.1002/andp.19233772203.

Праці

Могила Бухерера у Бонні

Література

  • Храмов Ю. А. Бухерер Альфред Генрих // Физики. Биографический справочник. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — 400 с.
  • Max von Laue. Bucherer, Alfred Heinrich. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1955, Band 2, S. 700 (Digitalisat).(нім.)

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia