Алея Слави (Андрушівка)Алея Слави — меморіальний комплекс на честь воїнів-визволителів, воїнів-земляків, жертв Голодомору 1932-1933 рр. та репресованих (1937-1938), пам’ятка історії місцевого значення, що знаходиться в міському парку Андрушівки, Житомирська область. ОписМогила є центром меморіального комплексу Алеї Слави. Поховано 38 воїнів. Прізвища 10 з них відомі. В 1958 р. на могилі було встановлено залізобетонну скульптуру воїна. У 1970 р. з фасадної сторони пам’ятника покладено плиту габро з викарбуваними на ній меморіальним написом та прізвищами десяти похованих. В 1993 р. проведено реконструкцію пам’ятника - залізобетонну скульптуру воїна знесено. В центрі могили покладено плиту габро з меморіальним написом та прізвищами 10 похованих воїнів-визволителів. Ліворуч від братської могили на гранітних постаментах встановлено вісім бюстів уродженців Андрушівщини – Героїв Радянського Союзу:
Повних кавалерів орденів Слави:
Праворуч від братської могили горизонтально в одну лінію покладено 37 плит сірого граніту. На 28-ми з них викарбувано 392 прізвища воїнів, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни в 1941-1945 рр. На чотирьох плитах викарбувано, з розбивкою по сільських радах, прізвища загиблих в боях воїнів Андрушівського району. Одна плита – присвячена жертвам Голодомору 1932-1933 рр. та репресованим в 1937-1938 рр. На наступній одній плиті - викарбувано прізвища загиблих воїнів-афганців: Бернадина Віталія Миколайовича (1966-1985) з с. Гарапівки; Грабовського Леоніда Альбіновича (1962-1982) з с. Івниці; Джури Володимира Леонідовича (1960-1980) з м. Андрушівки; Томчука Станіслава Івановича (1960-1980) з с. Жерделі. Одна плита – борцям, які боролися волю та незалежність української держави. На трьох плитах викарбувано присвятні написи. З протилежного боку алеї, за 50 м від братської могили, знаходиться скульптурна група – 3 воїни на повний зріст. Праворуч і ліворуч від скульптурної композиції споруджено по дві бетонні стели, обрамлені плитами червоного лабрадориту. Скульптор Д. Н. Красняк, архітектор М. Г. Марчук. Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia