Алексюк Павло Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алексюк.

Павло Павлович Алексюк
Павел Паўлавіч Аляксюк
Народився	28 листопада 1892(1892-11-28)  Гродно, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	невідомо
Громадянство	БНР
Національність	білорус
Діяльність	політик, адвокат
Галузь	політика[1] і право[1]
Alma mater	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету (1915)
Знання мов	білоруська[1]
Членство	Q1963748?, Білоруська соціалістична громада, Велика Білоруська Рада, Центральна Білоруська Військова Рада, Q13031461?, Q14916965? і Товариство білоруської школи
Термін	1917-1918
Наступник	Тремпович Павло Вікторович
Партія	Білоруська соціалістична громада
Медіафайли у Вікісховищі

Павло Павлович Алексюк (біл. Павел Паўлавіч Аляксюк) (28 листопада 1892 — 19??) — білоруський політичний діяч. Білоруський представник при Раді народних міністрів УНР в Києві (1917—1918)[2].

Життєпис

Освіту здобув в чоловічій гімназії Гродно, згодом навчався на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету, який закінчив у 1915 році. Після Лютневої революції 1917 року в Росії був членом Центрального бюро Білоруської соціалістичної громади (БСГ), в червні-липні 1917 року — працював заступником старшини Білоруського національного комітету в Мінську. Потім входив до складу виконавчого комітету Великої Білоруської Ради і Центральної Білоруської Військової Ради. З обох в 1918 році був виключений, звинувачений в розтраті коштів.

21 лютого 1918 року, при вступі до Мінська німецьких військ, вітав їх разом з білоруським політиком Романом Скірмунтом і представниками польських політичних організацій. Під час німецької окупації стає членом Мінського білоруського представництва. Один з ініціаторів проголошення в червні 1918 року Білоруської народної республіки[3].

Після того, як німецькі війська були виведені з Білорусі, вітав в Мінську вступ в місто польської армії, а також особисто Юзефа Пілсудського. З осені 1920 року очолював у Варшаві емігрантський Білоруський політичний комітет. Підтримував військову діяльність білогвардійських загонів Станіслава Булак-Балаховича проти Червоної армії, а також приєднання Західної Білорусі до Польщі. У 1920-ті роки займався адвокатською практикою в Новогрудку, що відійшов до Польщі, де був також заступником керуючого Товариства білоруської школи. Подальша доля невідома[4].

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. Організація внутрішньої структури та завдання народного міністерства закордонних справ УНР (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2018. Процитовано 5 січня 2018.
3. Белоруссия (Belarus). Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 5 січня 2018.
4. Тайны ушедшего века. Границы, споры, обиды

Посилання

• Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 1: А — Аршын / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 1996. ISBN 985-11-0036-6.