Очолює клуб Льва Яшина і входить в клуб Ігоря Нетто. Займає 15-е місце в списку найкращих воротарів XXI століття за версією IFFHS.
З 15 квітня2023 року перебуває під санкціями РНБО, строком на п'ятдесят років, за антиукраїнську діяльність.[4]
Життєпис
Клубна кар'єра
Народився 8 квітня1986 року в місті Відноє Московської області. Вихованець футбольної школи клубу ЦСКА (Москва). Місце в воротах Акінфєєв зайняв на другому тренуванні. Першим тренером молодого футболіста став Дезидерій Федорович Ковач. Дорослу футбольну кар'єру розпочав 2002 року в основній команді того ж клубу, кольори якої захищає і досі. З 2004 року — основний голкіпер московських «армійців». У складі команди 6 разів вигравав національний чемпіонат Росії.
Відзначається досить високою надійністю, пропускаючи в іграх чемпіонату в середньому менше одного голу за матч.
Виступи за збірну
28 квітня 2004 року у віці 18 років 20 днів дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Росії в гостях з Норвегією (2:3). 10 серпня 2011 року в грі проти збірної Сербії Ігор провів 50-й матч за збірну, вступивши в Клуб Ігоря Нетто. У цьому матчі воротар відстояв на «нуль», а його збірна виграла з рахунком 1:0. Наразі провів у формі головної команди країни 91 матч, пропустивши 70 голи.
Травма в матчі проти «Спартака» не дозволила йому продовжити виступи за збірну в 2011 році. У решти відбіркових матчах його замінив В'ячеслав Малафєєв. Акінфєєв встиг відновитися до Євро-2012 і наприкінці травня 2012 року був включений до заявки росіян на фінальну частину чемпіонату Європи 2012 року, проте на полі не з'являвся.
А вже на чемпіонаті світу 2014 року і Євро-2016 був основним голкіпером збірної, відігравши в усіх її матчах на турнірах, які в обох випадках завершилися невиходом з групи. Наприкінці 2016 року став капітаном.
На початку червня 2018 року також у статусі капітана команди був включений до заявки збірної Росії на домашній для неї тогорічний чемпіонат світу.
Рекорди в кар'єрі
Воротар, швидше за всіх зіграв 100 сухих офіційних матчів за кар'єру в історії вітчизняного футболу (100-й сухий матч був зіграний Акінфеєвим 3 серпня 2008, коли ЦСКА зіграв з «Крильями Совєтов» внічию 0:0, а Ігорю було 22 роки 117 днів).
Наймолодший голкіпер в історії вітчизняного футболу, який зіграв 200 сухих матчів (27 років і 357 днів).
Рекордсмен за кількістю сухих матчів у складі радянських / російських клубів в єврокубках - 28 з 85 (38,4%) (на 15 квітня 2015 року). Встановив це досягнення в 24 роки, випередивши голкіпера київського «Динамо» Євгена Рудакова (25 зустрічей).
Рекордсмен за кількістю офіційних сухих матчів за різні російські команди - 191 проти 176 у В'ячеслава Малафєєва (на кінець 2015 року).
Рекордсмен за кількістю сухих матчів у чемпіонаті Росії - 143 (на кінець 2015 року). 29 листопада 2014 року в 15 турі чемпіонату країни в грі проти ФК «Уфа» (5:0) зіграв свій 130 сухий матч у чемпіонаті, обійшовши Сергія Овчинникова (129).
Гравець, який зіграв найбільшу кількість ігор за ЦСКА. У 2015 році вийшов на перше місце в списку «гвардійців», випередивши В. Г. Федотова.
Рекордсмен клубу за кількістю ігор поспіль в чемпіонаті, в яких не пропускав м'ячі у других таймах - 12 ігор поспіль.
Рекордсмен чемпіонату Росії за кількістю ігор за одну команду - 350 (ЦСКА).
Наймолодший воротар, який дебютував у складі збірної СРСР/Росії, - 28 квітня 2004 року в гостях з Норвегією (2:3) у віці 18 років 20 днів.
Володар найтривалішої сухої серії в історії збірних СРСР і Росії завдовжки в 761 хвилину (9 матчів сухих ігор поспіль). Колишній рекорд належав В'ячеславу Малафєєву і становив 653 хвилини.
Рекордсмен за кількістю матчів за збірну Росії серед воротарів (85) (на кінець 2015 року).
Рекордсмен за кількістю сухих матчів в історії збірної Росії - 42 з 85 (49,4%) (на кінець 2015 року).
Антирекорд в Лізі чемпіонів
1 листопада 2006 року в матчі групового етапу Ліги чемпіонів проти "Арсеналу" з Лондону Акінфєєв останній раз грав "всуху". Потім, протягом наступних 42 матчів з його участю (станом на 22 листопада 2016 року) не покидав поля без пропущеного гола в матчах Ліги чемпіонів[5]. Рекордсменом став 2 жовтня 2013 року, коли пропустив в 17-му матчі Ліги чемпіонів поспіль під час зустрічі з "Вікторією" з Пльзені.