Професіональну кар'єру розпочав у волгоградській «Олімпії», потім грав в «Уралані». У 2004 році перейшов у самарські «Крила Рад», де почав показувати хорошу гру, завоював симпатії уболівальників й вперше був викликаний до збірної Росії. У червні 2005 року через фінансові проблеми «Крил» був проданий у московське «Динамо» й до 2010 року був гравцем основи. Сезон 2011/12 років провів в оренді в «Ростові». 6 липня 2013 року на правах вільного агента перейшов у нижньогородську «Волгу».
Виступав за молодіжну та олімпійську збірні Росії, з 2004 року й до отримання важкої травми в 2010 році регулярно викликався в основну збірну. Зіграв 4 матчі на вдалому для росіян чемпіонаті Європи 2008 року, всього на рахунку захисника 23 матчі за національну команду.
Народився в 1982 році в Камишині. Денис був першою дитиною в родині — у нього є молодший брат Андрій. Проживав у гуртожитку з матір'ю й вітчимом. Мати, родом з Білорусі, працювала продавщицею, рідного батька він ніколи не знав і в дитинстві вважав таким саме вітчима[2]. Денис любив плавати й ловити рибу, а на хвилі успіхів місцевого «Текстильника», як і більшість своїх ровесників, захопився футболом. У секцію потрапив, коли навчався в першому класі школи — його та декількох однокласників запросив тренер СДЮШОР-2 Володимир Зорков[2]. Дитяча команда, в якій виступав Колодін, за 3 роки виграла 5 турнірів.
У 1994 році Колодін і два його одноклубника були помічені представниками волгоградської «Олімпії», якій потрібно було посилення для гри в Дитячій футбольній лізі. Майбутній футболіст не хотів їхати в незнайоме місто й проживати в інтернаті, але тренер «Олімпії» Леонід Слуцький умовив Дениса переїхати[3]. Спочатку Колодін грав на позиції нападника, причому на юніорському рівні нерідко ставав найкращим бомбардиром[2]. Змінити позицію його змусили проблеми з правим коліном — переніс операцію й тривалий час не тренувався, через що Колодін і професійно, і фізично відстав у розвитку від своїх однолітків, після чого повернутися в напад не зумів[2]. Слуцький перевів гравця в півзахист, а пізніше довірив йому місце в центрі оборони[2][3].
У 1996 році «Олімпія» здобула перемогу в ДФЛ і майже в тому ж складі почала грати в аматорському чемпіонаті країни. На аматорському рівні «Олімпія» також довго не затрималася — вже на другий рік волгоградці отримали право виступати у другому дивізіоні ПФЛ.
Клубна кар'єра
«Олімпія»
У 2000 році розпочався професійний етап у кар'єрі Дениса. Два наступні сезони, які він провів в «Олімпії», волгоградці виступали в зоні «Поволжя» Другої ліги ПФЛ.
Колодін був міцним гравцем основи — 32 матчі в сезоні 2000[4] і 34 в сезоні 2001 року[4]. Денис грав на позиції стоппера[2] і мав вражаючі для гравця цього амплуа показники результативності — за два роки він забив 14 м'ячів[4]. Тогочасна «Олімпія» була перспективною молодою командою. Разом з Колодіним в ній розпочинали кар'єру Роман Адамов і Андрій Бочков. У другому дивізіоні «Олімпія» показувала непогану гру: в дебютному сезоні волгоградці стали 10-ми[5], а в 2001 році вже потрапили в трійку найкращих. У тому ж році Денис міг опинитися у віденській «Аустрії» — за ним та його одноклубниками Ждановим і Рябих спостерігав скаут австрійського клубу, але в підсумку всі троє залишилися в Волгограді.
«Уралан»
У 2002 році з команди пішов Слуцький, який відправився тренувати дубль елістинського «Уралана»[6]. Калмицький клуб грав у Прем'єр-лізі. Незабаром Слуцький запросив Колодіна на перегляд на збори клубу в Туреччині[7]. Тренеру Сергію Павлову молодий гравець підійшов[2], і 8 лютого було оголошено про перехід Колодіна в «Уралан». Як потім заявив Денис, можливо йому допоміг випадок — Павлов теж уродженець Камишина і, можливо, захотів допомогти своєму земляку[2]. Дебютною грою Колодіна в складі «Уралана» став товариський матч команди з угорським«Ференцварошем», який завершився внічию 0:0. У цій грі Денис замінив у складі Ігоря Чугайнова, який поїхав на збори збірної Росії[8].
Незважаючи на те, що на Колодіна розраховували як на гравця дубля[9], він зумів закріпитися в клубі і проявив себе яскравіше, ніж інші новачки елістинців[10]. Після 6 матчів за другу команду «Уралана» 13 квітня провів перший офіційний матч за новий клуб проти «Анжі». Сезон 2002 року «Уралан» завершив на 13-у місці й уникнув пониження у класі[11], а Колодін провів 22 матчі, в яких забив один м'яч у ворота «Зеніта». Після завершення чемпіонату футболіст отримав декілька пропозицій від іменитих клубів, включаючи ЦСКА[9]. Переходу завадило безвідповідальне, на думку Колодіна, ставлення керівників ЦСКА, хоча захисник вже прилетів до Москви для переговорів. Московський «Спартак» хотів обміняти на Колодіна півзахисника Василя Баранова, однак й ця угода зірвалася[12].
В результаті Колодін залишився в Елісті. Наступний сезон став для елістинського клубу був менш вдалим — з Прем'єр-ліги «Уралан» вилетів[13]. Денис, який знову зіграв у 22-х матчах, був одним з небагатьох гравців команди, які справили позитивне враження[2], хоча за словами самого гравця сезон він провів нестабільно[14]. Це також підтвердив головний тренер елістинців Ігор Шалімов, який заявив, що в тому сезоні Колодіну заважала «хвороба віку»[15]. До того ж в тому чемпіонаті Колодін вперше в кар'єрі отримав тривалу дискваліфікацію — на 5 матчів. У матчі з «Зенітом» футболістові здалося, що «суддя допомагає їм, а нас топить»[14]. У тій грі Денис отримав дві жовті картки, обидві за суперечки з суддею, а пізніше контрольно-дисциплінарний комітет розцінив його дії як «спробу фізичного впливу на арбітра»[14].
«Крила Рад»
Після вильоту «Уралана» шансів на те, що Денис залишиться в команді, було мало[14]. Слуцький радив гравцеві ще рік не підписувати контракти з серйозними клубами[14], але, незважаючи на це, грати в Першому дивізіоні Колодіну не довелося — сезон 2004 року він розпочав у складі «Крил Рад». Сума трансферу склала 1,35 млн євро[16]. Президент «Крил» Герман Ткаченко заявив, що Колодін «один з найперспективніших російських футболістів, сильний, чіпкий захисник, який може також зіграти на позиції опорного хавбека», зазначивши при цьому, що боротьбу за гравця вели кілька видних російських і українських клубів[17], серед яких — київське «Динамо», донецький«Шахтар»[14] і «Зеніт». У купівлі Дениса був зацікавлений наставник пітерців Властиміл Петржела, який назвав його «розумним, сильним, молодим хлопцем», але «Зеніт» й «Уралан» не зійшлися в ціні[18].
Дебютний матч Колодіна за «Крила» відбувся 21 березня, після чого він міцно зайняв місце в основному складі самарців. У першому сезоні на його рахунку було 25 зіграних матчів. Саме тут Денис остаточно перекваліфікувався в центрального захисника[2]. «Крила» ж у тому сезоні створили сенсацію, завоювавши бронзу чемпіонату і отримавши право грати в Кубку УЄФА[19], причому в ключовому матчі з підмосковним «Сатурном» саме Колодін зрівняв рахунок[20], забивши свій єдиний м'яч у тому чемпіонаті. Також «Крила» вийшли у фінал Кубка Росії, але поступилися «Тереку». Гра Дениса не залишилася непоміченою — Георгій Ярцев викликав гравця до збірної Росії, і 18 серпня він дебютував за національну команду в матчі з Литвою (4:3)[21].
По ходу сезону 2005 року стало зрозуміло, що повторити минулорічний успіх «Крилам» не вийде — в клубі вибухнула фінансова криза. З Кубка УЄФА команда вибула в першому раунді, поступившись нідерланськомуАЗ, але зумівши нав'язати боротьбу — голландці пройшли далі тільки за рахунок м'ячів, забитих на виїзді[22] (Колодін в єврокубкових матчах не брав участі). Фінансова ситуація в клубі погіршувалася, і стало ясно, що «Крилам» доведеться розлучитися з деякими гравцями. У травні, після закінчення першого кола чемпіонату, Колодін перейшов у багатше «Динамо», сума трансферу склала 1,8 млн євро[16]. Про час, проведений в Самарі, Денис згадує тепло[23] — всупереч волі динамівських керівників, Денис наполіг на тому, щоб йому дозволили провести прощальний матч з «Амкаром»[23], і в інтерв'ю заявив, що якби не фінансові проблеми, то клуб він би не покинув.
«Динамо»
Другу частину сезону Колодін догравав у «Динамо». 2 червня дебютував за новий клуб в матчі проти ЦСКА (0:2), а в листопаді відкрив рахунок голам за «Динамо», забивши у ворота все того ж ЦСКА. Перший сезон видався для захисника не надто простим, хоча він проводив на полі досить часу, тренер «Динамо» Іво Вортманн іноді не ставив гравця до складу[24]. Іншим негативним моментом стала сутичка Колодіна з Маніше та Жорже Рібейру, що ледь не переросла в бійку, за яку Вортманн застосував до захисника дисциплінарні санкції[25]. У серпні ходили чутки про можливий перехід Колодіна в «Москву», але розвитку переговори не отримали[26]. Колодін був одним з небагатьох росіян, що мали ігрову практику в «Динамо» епохи Федоричева[25]. Всього в тому сезоні зіграв 27 матчів (14 за «Крила», 13 за «Динамо»). Чемпіонат динамівці закінчили на 8-му місці[27].
2006 рік «Динамо» закінчило чемпіонат на 14-му місці, за крок від вильоту з Прем'єр-ліги[28]. На рахунку Колодіна в тому сезоні 27 матчів і один гол. Загальна невдача команди не завадила визнанню гри особисто Дениса — Виконком РФС включив гравця в список 33 найкращих футболістів чемпіонату Росії. Колодін, разом з Ігнашевичем, став найкращим центральним захисником[29].
У сезоні 2007 «Динамо» зуміло налагодити гру. Сезон видався вдалим і для Колодіна, який відкрив себе з нової сторони — як бомбардир. Він забив 9 м'ячів, що стало його особистим рекордом за результативністю в одному сезоні. Після першого кола Колодін, захисник, лідирував у суперечці бомбардирів, а після закінчення чемпіонату залишився найкращим серед гравців «Динамо». Примітно, що жодного з голів Денис не забив з гри: 7 м'ячів — реалізація пенальті, ще 2 були забиті зі штрафних. У підсумку «Динамо» зайняло 6-е місце[30], Колодін, який зіграв у 27 матчах, знову був включений у список 33 найкращих футболістів чемпіонату Росії, але вже під номером 2, найкращим на позиції Дениса на думку РФС став Сергій Ігнашевич[31].
У 2008 році «Динамо» продовжило прогресувати — підсумком стало 3-тє місце і можливість взяти участь у Лізі чемпіонів[32]. Це була друга бронзова медаль чемпіонату Росії для Колодіна. Також у цьому сезоні пройшов чемпіонат Європи, який виявився вдалим для збірної Росії, яка вийшла в півфінал. Колодін зіграв важливу роль в успіху команди — він був основним центральним захисником збірної[33] і провів 4 матчі[2]. Після завершення Євро трансферна ціна на Дениса, на думку авторитетного німецького ресурсу Transfermarkt, зросла майже на 1 млн євро, причому інші центральні захисники збірної Росії в ціні впали. В цілому вдалий для Колодіна сезон був зіпсований першою в професійній кар'єрі серйозною травмою — 27 вересня, в матчі 23-го туру чемпіонату Росії з «Крилами Рад», захисник самарців О Бом Сок завдав Денису серйозну травму гомілкостопа[34]. Росіянину потрібна була операція[35] й тривале відновлення[36]. Травма була настільки серйозною, що Денис думав і про завершення кар'єри[37]. Однак невдачі в кінцівці сезону не вплинули на загальну оцінку гри Колодіна — він втретє поспіль був включений у список 33 найкращих футболістів чемпіонату Росії і повернув собі перше місце на своїй позиції[38]. Підсумкові показники сезону — 22 матчі й один забитий м'яч у ворота ЦСКА.
Денис встиг відновитися до початку сезону 2009 й зміг вперше в своїй кар'єрі зіграти в єврокубку — 29 липня в 3-му відбірковому раунді Ліги чемпіонів проти шотландського«Селтіка». Ця гра стала дебютною для Дениса ще в одному плані — він за відсутності Хохлова вивів команду на матч у ролі капітана. Однак, в єврокубках «Динамо» виглядало слабко: в Лізі чемпіонів за сумою 2-х матчів москвичі програли «Селтіку» (1:2), а в Лізі Європи — софійському ЦСКА (1:2). У чемпіонаті «Динамо» також виглядало гірше, ніж в минулому сезоні — лише 8-е місце[39]. Цей сезон, як і минулий, був затьмарений для Дениса травмою. Пошкодження задніх м'язів стегна, яке Колодін отримав у грі 20-го туру з «Крилами»[40], змусило захисника пропустити 6 матчів чемпіонату й значну частину кваліфікації до чемпіонату світу 2010 року, включаючи програні вирішальні ігри зі збірною Словенії. Всього в прем'єр-лізі Колодін зіграв 23 матчі, в яких забив 2 м'ячі. Сезон 2009 року для свого клубу Денис охарактеризував як «невдалий»[41].
3 березня 2010 року в товариському матчі збірних Росії й Угорщини Колодін знову отримав травму стегна[42], через яку пропустив початок чемпіонату і відновився лише до 5-го туру. У травні з'явилися чутки про можливий перехід Дениса в «Зеніт» під час літньої трансферної кампанії[43]. Потенційна сума трансферу — 15 млн євро[43]. Колодін повинен був зайняти місце Івиці Крижанаца, в разі його переходу в інший клуб[43]. Тренер пітерців Лучано Спаллетті спокійно відреагував на чутки про перехід, однак розкритикував журналістів, які заявили, що «Зеніт» має намір позбутися Крижанаца: «Розумію, що газети шукають інформацію, і це нормально. Але неправильно, коли пишуть, що при певному трансфері гравець, який провів в основному складі майже всі матчі чемпіонату, повинен піти. Та людина, яка написала цю статтю, зробила цей маневр з метою нашкодити нашому клубу»[44]. Колодін також прокоментував ситуацію з можливим переходом, заявивши, що звик до свого нинішнього клубу: «Я так глибоко пустив коріння в „Динамо“, що мене, навіть якщо захочуть, не зможуть звідси вирвати», а також зазначив, що названа сума трансферу в 15 млн євро, на його думку, занадто велика[45]. За підсумками річної дозаявочної кампанії Денис не покинув клуб і продовжив виступи за «Динамо». У вересні він отримав чергову серйозну травму, пошкодивши зв'язки гомілкостопа в матчі проти «Сатурна» і вибув приблизно на 3 тижні[46]. Відразу після відновлення захисник знову пошкодив гомілкостоп[47], травма, яка спочатку здалася несерйозною[47], надовго вивела Колодіна з ладу — лише наприкінці січня 2011 року він повернувся до тренувань в загальній групі[48]. Провівши декілька матчів Денис знову отримав травму, а після «засів» у глибокому запасі, програвши конкуренцію Володимиру Гранату.
У серпні 2011 року з'явилася інформація про те, що «Динамо» готове розлучитися з Колодіним[49]. Головний тренер команди Сергій Сілкін на питання про захисника відповів: «Все в його руках. Ми з Денисом багато розмовляли — він гравець збірної, він гравець основного складу. І мені навіть ніяково тримати його в запасі, випускаючи тільки на заміну. Тому, якщо він хоче грати, то повинен докласти всі зусилля, щоб повернути свою колишню форму»[50]. Денис не покинув клуб в літнє трансферне вікно (виконавчий директор пізніше зазначив, що жоден з клубів не виявив до гравця інтересу[51]) і провів залишок року практично без ігрової практики, зрідка виходячи на заміну і граючи в молодіжній команді. Сілкін ясно дав зрозуміти, що Колодін почне новий сезон в іншому клубі[52].
«Ростов» і «Волга»
У січні 2012 року було оголошено про оренду Колодіна в «Ростов». У дончан було першочергове право продовження оренди захисника[53]. Головний тренер команди Сергій Балахнін заявив, що Денис прийшов у «Ростов» в посередній формі, але відзначив хороші перспективи гравця[54]. Колодін зіграв 8 матчів у другому етапі сезону 2011/12 років й обидва перехідних матчі з «Шинником». У ростовському клубі, за визнанням самого футболіста, він отримав необхідну ігрову практику для повноцінного повернення в професійний футбол[55].
Після завершення чемпіонату Колодін повернувся в «Динамо». Головний тренер команди Дан Петреску пообіцяв допомогти захиснику у відновленні: «Він пропустив цілий рік через травму, а в таких випадках тобі потрібен ще один рік, щоб повернутися на колишній рівень. Постараюся зробити все можливе, щоб ми побачили колишнього Колодіна»[56]. Незважаючи на це, Денис провів сезон на лавці московського клубу. У 2012 році він лише один раз вийшов на поле, але це не завадило керівництву «Динамо» запропонувати гравцеві новий короткостроковий контракт[57]. У другій половині сезону він зіграв ще лише в одній зустрічі, після чого стало зрозуміло — контракт з Колодіним продовжений не буде й він покине клуб[58].
6 липня 2013 року Денис на правах вільного агента підписав контракт з нижньогородською «Волгою». Футболіст визнав, що його перехід не заслуговує тієї уваги, якої він міг би заслуговувати ще 5 років тому: «Зараз це просто новина про гравця, який прийшов нізвідки, практично закінчуючи кар'єру»[59]. Колодін, щоправда зазначив, що поки не планує йти з великого футболу. 14 липня дебютував за «Волгу» в матчі першого туру нового чемпіонату проти свого колишнього клубу «Динамо» і на 2-й хвилині відзначився гольовою передачею на Олександра Шуленіна. Матч закінчився з рахунком 2:2. Захисник і далі грав в основі «Волги», провівши 21 матч, ще в чотирьох йому не вдалося взяти участь через дискваліфікацію[60]. Команда, яка зазнавала фінансових труднощів, зайняла лише 15-е місце й не зуміла врятуватися від вильоту в ФНЛ, після чого в листопаді 2014 року Колодін покинув нижньогородський клуб[61]. Гравець вирішив не завершувати ігрову кар'єру[62] і взимку 2015 року вирушив на збір з саратовським «Соколом»[63].
«Сокіл»
4 лютого 2015 року офіційний сайт «Сокола» оголосив про підписання контракту з Колодіним до кінця сезону[64][65].
«Алтай»
У січні 2016 року перейшов новостворений казахстанський клуб «Алтай» (Семей) першої ліги[66]. Колодін відіграв 23 матчі, забив один м'яч у ворота власної команди[67], але команда відразу зуміла вийти в прем'єр-лігу. З організаційних і фінансових причин клуб не отримав ліцензію і був відправлений назад в першу лігу, а потім у другу. Колодін залишився без роботи і в жовтні 2017 офіційно завершив кар'єру[68].
Кар'єра в збірній
Зумівши заграти в «Уралані», Колодін звернув на себе увагу тренерів збірної Росії. 21 серпня 2002 року дебютував у складі молодіжної команди в матчі зі Швецією (3:1)[2]. Гра молодого захисника влаштувала тренера «молодіжки» Андрія Чернишова, й Колодін взяв участь у відбірковій кампанії до молодіжного чемпіонату Європи 2004. Російська команда, вдало почавши відбіркову кампанію, осінню частину кваліфікації провалила і на турнір потрапити не змогла[69]. Всього ж у складі олімпійської та молодіжної збірних Колодін зіграв 12 разів. Незважаючи на це, фахівці звернули увагу на гравця й називали Дениса можливою заміною Віктору Онопко[70].
Колодін — це страшна втрата... Можливо, Денис — не дуже ефектний гравець, якщо не брати до уваги його гарматних дальніх ударів, але він виконав відмінну роботу в останніх матчах за збірну. Нам буде його не вистачати[71].
Гус Гіддінк, тренер збірної Росії, про травму Колодіна
Після несподівано успішної гри «Крил» у чемпіонаті Колодін був викликаний в основну збірну на матч з Литвою[21]. Дебютний для Дениса матч, який відбувся 18 серпня 2004 року, став для нього переможним (завершився з рахунком 4:3)[21], причому на думку експертів він був одним з найкращих у складі росіян[72]. Декілька років Колодін не міг конкурувати з Ігнашевичем й братами Березуцькими за місце в основі. Після приходу Гуса Гіддінка роль Колодіна в збірній зросла, однак захисники ЦСКА все ж вважалися основними. Проявити себе у збірній Колодіну вдалося після травми Ігнашевича — він вдало провів матч відбіркового турніру до Євро-2008 з Македонією[73] і після цього став з'являтися в складі частіше. У завершальному матчі кваліфікаційного раунду з Андоррою, який мав дуже велике значення, Колодін став одним з антигероїв матчу, не реалізувавши пенальті, що, однак, не завадило росіянам здобути важку перемогу (1:0) і потрапити на Євро[74].
На чемпіонаті Європи 2008, який приніс російській команді «бронзу», саме Колодін й Ігнашевич були основними центральними захисниками збірної[33]. Перший матч з іспанцями Денис провалив, дві його помилки призвели до пропущених м'ячів[75], однак Гіддінк не прибирав його зі складу, й Колодін вийшов в основі і у двох матчах, які залишилися на груповому етапі — з Грецією (1:0) й Швецією (2:0). Грав Колодін і в чвертьфінальному матчі з голландцями, в якому був дуже помітний і декілька разів бив по воротах ван дер Сара з дальньої дистанції[76]. На другій доданій до другого тайму хвилині росіянин, який уже мав на той момент жовту картку, отримав друге попередження від судді Любоша Міхела й був видалений з поля, але футболістам збірної Росії вдалося довести, що порушення Колодіна було вже після виходу м'яча за межі поля і в підсумку суддя 2-у картку скасував. Півфінальний матч з іспанцями Денис пропускав через перебір жовтих карток[77].
Гіддінк розраховував на Колодіна й у відбіркових матчах до чемпіонату світу в ПАР[78], але через декілька серйозних травм, отриманих ним у 2008 і 2009 роках[40][79] пропустив значну частину кваліфікації й зіграв лише у двох матчах з 12-и — з Уельсом і Фінляндією, в обох матчах росіяни святкували успіх. Також після відновлення Колодін зіграв у товариських матчах з Аргентиною (2:3), Угорщиною (1:1)[2] й Болгарією (1:0), причому в грі з угорцями знову отримав травму[42].
Колодін — центральний захисник, який також може грати на позиції опорника[81]. Примітним є той факт, що юніор-Колодін був нападником, але з роками обіймав все більш оборонну позицію: на аматорському рівні грав півзахисника[3], в «Олімпії» й «Уралані» — стоппера[2] й лише в «Крилах» остаточно став захисником[2].
Денис досить габаритний гравець, який вміє вигравати єдиноборства[81]. Досвідчений «персональник» — в «Уралані» часто опікував нападників суперника[2], а на Євро-2008, наприклад, зумів виключити з гри Златана Ібрагімовича[82]. Вагнер Лав в одному з інтерв'ю зазначив, що від опіки Колодіна звільнитися дуже складно й для цього необхідно багато рухатися[83]. Колишній тренер «Динамо» Андрій Кобелєв віддав належне його вмінню починати атаки[84], а колишній президент «Крил» Герман Ткаченко заявив, що Колодін гравець чіпкий і сильний[17]. Візитна картка росіянина — потужні і точні удари практично з будь-якої дистанції. Особливо яскраво це вміння Денис продемонстрував у матчі Євро-2008 з голландцями, де він декілька разів був близький до того, щоб забити в ворота ван дер Сара[76]. У «Динамо» Колодін часто виконував штрафні й пенальті.
Тривалий час Денису вдавалося обходитися без серйозних травм, і сам гравець вважав себе «незламним» футболістом[2], проте з 2008 року його переслідували серйозні пошкодження[40][79].
За межами футбольного поля
Станом на 2008 рік був не одружений. Мати Дениса й молодший брат Андрій живуть в Камишині. Сам футболіст за роки життя в Москві столицю не вподобав і вважав за краще б жити під Волгоградом. Найкращі друзі Колодіна в футбольних колах — Роман Адамов й Андрій Бочков, які разом з ним грали в «Олімпії». Також Денис й досі спілкується з колишнім тренером «Олімпії» Леонідом Слуцьким. Колишній партнер Колодіна по «Крилам» Андрій Каряка в інтерв'ю назвав його «душею компанії»[85].
У 2009 році знявся у проморолику, який анонсував домашні матчі «Динамо», в ролі Термінатора, фільми про якого в юності дуже любив[2]. Серед фільмів віддає перевагу популярним блокбастерам[86]. Любить важку рок-музику, такі групи, як «Ария» або «Король и Шут»[14]. Грає в футбольні симулятори на ПК[86]. На лівій руці у футболіста татуювання, зроблене ним під час відпочинку в Таїланді. З 2009 року спортивна школа № 2 проводить в Камишині Всеросійський турнір з футболу «Великі зірки світять малим» на приз Дениса Колодіна[87].
↑ абвКолодін Денис (російська) . FC-Dynamo.ru. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 16 травня 2010.
↑Russia 2000 (англійська) . rsssf. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 16 травня 2010.
↑Антон Грязнов (4 травня 2010 року). Футбольная философия Слуцкого (російська) . Чемпионат.ру. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 16 травня 2010.
↑Russia 2003 (англійська) . rsssf. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 16 травня 2010.
↑ абвгдежАлександр Мельников (29 грудня 2003 року). Защитник по жизни (російська) . Правда. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 16 травня 2010.
↑Russia 2005 (аглійська) . rsssf. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 16 травня 2010.
↑Russia 2006 (англійська) . rsssf. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 16 травня 2010.
↑Борис Левин (19 грудня 2006 року). Кто за Акинфеева? Все! (російська) . Спорт-Експрес. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 19 травня 2010.
↑Russia 2007 (англійська) . rsssf. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 16 травня 2010.
↑Екатерина Бредина, Евгений Дзичковский (17 грудня 2008 року). Обошлось без сенсаций (російська) . Спорт-Експрес. Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 19 травня 2010.
↑Russia 2009 (англійська) . rsssf. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 16 травня 2010.
↑Александр Титеев (22 листопада 2007 року). Андорра — Россия: зачётка (російська) . Чемпионат.ру. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 червня 2010.
↑ абСергей Алексеев (21 червня 2008 року). Голландия - Россия - 1:3. Газета.Ru (російська) . RussiaTeam. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 16 травня 2010.