Акведук Гадари
32°40′51″ пн. ш. 35°52′09″ сх. д. / 32.68075° пн. ш. 35.86911111° сх. д. Гадарський акведук (араб. قناة جادارا), також Канатір Фіраун[1] або Канат Фіраун (досл. водоток фараона) — давньоримський акведук II століття на території сучасних Йорданії та Сирії. Був споруджений задля постачання води до міст Декаполіса: Адрахи (сучасна Дераа), Абіли та Гадари (сучасний Умм-Кайс)[2]. Має найдовший тунель серед усіх відомих античних акведуків. ОписОдна з ділянок акведуку довжиною понад 106 км побудована за системою кяризу: майже всі її стволи з нахилом у 45-60 градусів мали сходи до справжнього водного каналу всередині гори. Лінія акведуку йшла крутими схилами, збираючи воду з джерел навколишньої місцевості. Акведук починається з римськоі греблі в Ель-Діллі, приблизно за 7 км на північ від міста Еш-Шейх-Маскін, провінція Дараа, Сирія. Звідти ця частина акведуку перетинає кілька ваді завдяки мостам від п’яти до десяти метрів заввишки. За останні кілька десятиліть більше трьох кілометрів з цих споруд були демонтовані на рівнинах поруч із сирійсько-йорданським кордоном. На схід від Адрахи також стояв 35-метровий міст. Сьогодні його залишки можна побачити на місці нової греблі Аль-Саад, розташованої в східних передмістях Дераа. Після з’єднання з бічним каналом від озера Музайриб починається підземна частина акведуку. Біля Гадари було виявлено три різні водні системи: перша та друга були споруджені за технологією кяризу, а третя — як канал уздовж вулиці[3]. Вважається, що кожна з трьох систем використовувалась в різний період[4]. Підземне містоНімецькими дослідниками Ветцштейном у 1860 році та Г. Шумахером у 1896 році було описано існування цілого підземного міста. Воно начебто лежало під античним містом Адраха та відносилося до старовинного акведуку. Втім, жодного доказу його існування на сьогодні не зберіглося. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia