Айрюмовське сільське поселення
Айрюмовське сільське поселення[1] - муніципальне утворення в складі Гіагінський району Республика Адигея. Адміністративний центр-селище Новий. Населені пунктиДо складу Айрюмовського сільського поселення входить:
ГеографіяМуніципальне утворення займає північну і центральну частину Гіагінського району. Площа території сільського поселення становить - 132,53 км². З них сільськогосподарські угіддя займають - 100,47 км² (75,81 %). Сільське поселення розташоване на похилій Закубанській рівнині, в перехідній від рівнинної в передгірську зону Республіки. Рельєф місцевості являє собою в основному передгірні хвилясті рівнини з горбистими і курганними височинами, із загальним ухилом з південного сходу на північний захід. Долини річок порізані глибокими балками і пониженнями. Середні висоти становлять близько 150 метрів над рівнем моря. ЕкономікаНа території сільського поселення функціонують два загальноосвітніх і два дошкільних заклади, в селищі Новий і хуторі Прогрес. Діють 4 фельдшерсько-акушерські пункти та 4 культурних установи, в селищі Новий, селі Нижній Айрюм і в хуторах Прогрес і Садовий. Основну роль в економіці сільського поселення грає сільське господарство. Сільськогосподарське виробництво в даний час представлено сільськогосподарської артіллю «Веселка». ІсторіяТериторія сільського поселення стала формуватися на початку 1920-х років, з утворенням Айрюмовської сільської ради. У середині XX століття, у складі Айрюмовської сільради числилось 17 населених пунктів. З них Хутори Гаврилівський, Камчатка, Кошелів, рівний і Назаровський, нині скасовані і зняті з облікових записів. Хутори веселий, Ігнатьєвський та джерельця включені до складу селища Новий, Хутори Ковильківський та Староверовський включені до складу села Нижній Айрюм, а селище Баноківський включено до складу села Образцове. В результаті, до 1990-х років у складі Айрюмовского сільради залишалося всього 6 населених пунктів. У 2004 році в ході муніципальних реформ, Айрюмовскій сільський округ був перетворений в муніципальне утворення зі статусом сільського поселення. Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia