Айдамак Алім Азамат-оглу

Алім Азамат-оглу Айдамак
Alim Azamat oğlu
Портрет Аліма Айдамака, 1847
Народився1816
с. Кьопюрлікой, Феодосійський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Померне раніше 1849
Підданство Російська імперія
Національністькримський татарин
Діяльністьграбіжник

Алім Азамат-оглу Айдамак (крим. Alim Azamat oğlu, 1816, с. Кьопюрлікой, Феодосійський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія — не раніше 1849) — кримськотатарський народний герой. Відомий у літературі як благородний розбійник, який віддавав награбоване на користь бідних.

Біографія

Народився в 1816 році в селі Кьопюрлікой у родині селянина. Проживав у місті Карасубазар[1].

Образ Аліма отримав романтичне забарвлення, а його біографія обросла легендами. В літературі він має образ благородного розбійника, що віддавав награбоване бідним. У Державному архіві Криму зберігається 127 листів, зібраних поліцією, що складаються з судових скарг, рапортів, прохань про затримання Аліма на ім'я таврійського губернатора Володимира Пестеля[1][2].

У 1847 році чорно-білий портрет Аліма у в'язниці намалювала художниця Леоні Лелоррен[3]. На даний момент картина зберігається в Феодосійському краєзнавчому музеї[4].

У різних джерелах як дату смерті Айдамака наводиться 1849 рік[5]. В історико-літературному журналі «Історичний вісник» (травень, 1912) у розповіді Михайла Шевлякова «Гордість Криму – розбійник Алім» написано, що Алім неодноразово втікав з в'язниці, у 1850 році після покаранні шістьма тисячами ударів різок, був засланий на каторгу. Деякі дослідники вважають, що після каторги він перебрався до Туреччини або на Кавказ[3].

У культурі

Життю Аліма Айдамака присвячений ряд художніх творів: роман «Алім — кримський розбійник» Н. А. Попова (1895), п'єса «Алім кримський розбійник» Олексія Козлова (1897), п'єса «Татарський джигіт Алім Азамат-оглу» Володимира Карпова-Кримського (1910), твір «Гордість Криму — розбійник Алім» Михайла Шевлякова (1912), оповідання «Разбойникъ свать» Спиридона Качіоні (1914), п'єса «Алім» Умера Іпчі (1925), поема «Долина луни: Кримська легенда» Феодосія Ференца-Соколовського (1928), романи «Алім» і «Алім сів на коня» Юсуфа Болата (1940 та 1980), роман «Алім — кримський джигіт» Ризи Фазила (2005)[4][6][7][8]

Аліму присвячений ряд народних пісень, серед яких «Мен Къарасувгъа тойгъа да бардым», «Алим», «Эй агъалар, мен Алимнинъ…»[2].

Перша екранізація легенди про Айдамака «Алім — кримський розбійник» була знята в 1916 році режисером В'ячеславом Вісковським. Роль Аліма виконав Сергій Ценін. 10 років потому Георгій Тасін зняв фільм «Алім», у якому головну роль виконав Хайри Емір-Заде[7].

У 2015 році кандидат філологічних наук Таміла Сеїтяг'яева захистила дисертацію, присвячену образу Аліма в кримськотатарській літературі[2].

Пам'ять

Ім'я Аліма увічнено в назвах балки та печери, де за легендою він переховувався від влади[4]. Іменем Аліма Айдамака названі вулиці в мікрорайоні Ісмаїл-Бей міста Євпаторії та в селі Теплівка[7].

У селі Черемисівка (раніше — Кьопюрлікой), де народився Алім, 22 січня 2005 року був встановлений пам'ятник Айдамаку[7].

Література

Примітки

  1. ↑ а б Сеитягьяева Т.Р. Предварительный анализ архивных документов, связанных с деятельностью Алима Азамат оглу в Крыму // Ученые записки Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского. Филологические науки. — 2012. — № 2—2 (11 січня). Архівовано з джерела 25 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  2. ↑ а б в Усеинова Гульнара (23 січня 2015). Алим Азамат-оглу – благородный защитник обездоленных. Голос Крыма. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 9 червня 2020.
  3. ↑ а б Микола Семена (6 липня 2020). Шляхетний герой, оспіваний у кримськотатарських легендах та літературі. Крим.Реалії, 2021. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
  4. ↑ а б в В. О. Грушецька. КІНОФІЛЬМ «АЛІМ» – ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ТРАДИЦІЙНОГО КОСТЮМУ КРИМСЬКИХ ТАТАР І КРИМСЬКИХ КАРАЇМІВ СЕРЕДИНИ XIX СТ. (ДО 200-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АЛІМА АЗАМАТ ОГЛУ) // Записки історичного факультету. — 2016. — Т. 0, вип. 27 (11 січня). — ISSN 2312-6825. — DOI:10.18524/2312-6825.2016.27.102030. Архівовано з джерела 25 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  5. ↑ Іваневич Тетяна (25 березня 2019). Він грабував багатих, роздавав гроші бідним, з’являвся в кількох місцях одночасно та, можливо, прожив 110 років. Українською переклали книгу про розбійника Аліма. QHA media (укр.). Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. [Архівовано 2020-06-17 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Волошенюк О. Перший кримськотатарський фільм: постколоніальні студії // Студії мистецтвознавчі. — 2017. — 11 січня. — С. 51—64. Архівовано з джерела 7 червня 2020. Процитовано 9 квітня 2021.
  7. ↑ а б в г Военный Ибраим (22 серпня 2016). Сквозь время по следам человека-легенды. avdet.org. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. [Архівовано 2020-06-09 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Просмотр кинокартины «Алим». Республиканская крымскотатарская библиотека им. И. Гаспринского. 1 березня 2016. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 9 червня 2020.

Посилання