Агнеса Сорель

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Сорель (значення).
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Агнеса.
Агнеса Сорель
фр. Agnès Sorel
ПсевдоDame de Beauté
Народилася1422[2][3][…]
Fromenteau Castled, Валле
Померла9 лютого 1450[1]
Ле-Меній-су-Жум'єж
·Отруєння ртуттю
ПохованняCollégiale Saint-Ours de Lochesd
Країна Франція
Діяльністьфрейліна, королівська фаворитка, натурщиця
Знання мовсередньофранцузька[2]
БатькоJean Soreaud[5]
МатиCatherine de Maignelaisd[5]
РодичіAntoinette de Maignelaisd і Jeanne de Maignelaisd
ДітиCharlotte de Franced, Marie de Valoisd[5] і Jeanne de Valoisd[5]
Портрет Агнеси Сорель пензля Жана Фуке

Агне́са Соре́ль чи Аньє́с Соре́ль (фр. Agnès Sorel); 1421 — 9 лютого 1450) — куртизанка XV століття; Дама де Боте (фр. Dame de Beauté — Дама Краси); кохана французького короля Карла VII, перша офіційна коханка при дворі французьких королів.

Життєпис

Народилася у дворянській родині в селі Фроменто в Турені (тому і називалася демуазель з Фроменто (фр. demoiselle de Fromenteau). У 1431 році була фрейліною Ізабелли Лотарингської, королеви Сицилії, герцогині Анжуйської, дружини короля Рене Анжуйського, на сестрі якого, Марії Анжуйській, був одружений Карл VII. Своєю красою зачарувала Карла VII, який зробив її статс-дамою королеви і подарував їй замок Боте-сюр-Марн (фр. Beauté-sur-Marne), внаслідок чого вона стала називатися Дама де Боте-сюр-Марн.

Її зв'язок з королем розпочався у 1444 році. У 1445 році народилася її перша дитина, після чого вона близько зійшлася з королевою Марією і стала її фрейліною. Сучасники одностайно називали її найгарнішою з жінок. Папа Пій II залишив захоплений відгук про її зовнішність:

«У неї найпрекрасніше обличчя, яке тільки можна побачити на цьому світі».

Французький художник Жан Фуке зобразив Агнесу Сорель в образі Богоматері. Меленський диптих. Близько 1450 року. Королівський музей витончених мистецтв. Антверпен.

При дворі вона ввела в моду облягаючі сукні, низькі декольте, які частково відкривають груди. Їй приписують введення таких новацій, як носіння діамантів некоронованими особами, винахід довгого шлейфа. Її поведінка і відкрите визнання зв'язку з королем, часто викликало обурення, проте їй багато чого прощалося завдяки захисту короля і її досконалій красі.

У 1448, коли у неї вже було троє дітей від короля, вона удостоїлася від свого коханого титулу «Прекрасної Дами» (гра слів: фр. Dame de Beauté означає також власницю замку Боте-сюр-Марн). Агнеса Сорель мала благотворний вплив на короля, боролася з негідними його улюбленцями і дбала про заміщення вищих посад заслуженими особами. Усі три дочки, народжені від короля, отримали титул «filles de France».

Підозріла смерть

Будучи вагітною вчетверте, Агнеса Сорель несподівано померла після пологів. Спершу вважалося, що вона померла від дизентерії, але потім в її вбивстві був звинувачений державний скарбник Жак Кер. Версія не знайшла великої підтримки і вважалася змовою проти Кера з метою його дискредитації. Бургундські історики звинувачували дофіна, майбутнього короля Людовика XI. Зараз вчені впевнені, що смерть Сорель сталася в результаті отруєння ртуттю. Можливо, ртуть була додана в їжу Сорель вбивцею, але також імовірно, що ртуть потрапила в організм Сорель неумисно, тому що в той час її часто додавали в косметику.[6]

Згадки про Агнес Сорель в культурі

Історія життя Агнес Сорель легендарна. У Франції Агнесу Сорель вважали послідовницею Жанни д'Арк. Відомим є чотиривірш короля Франциска I, в якому їй приписується чи не головна заслуга у звільненні Франції від англійців. Автори подібних легенд відносять дату її народження до 1409 року, а поворот короля від світських задоволень до військових подвигів приписують її впливу.

Зокрема:

  • Агнес Сорель є головним персонажем в епічному творі Вольтера «La Pucelle d'Orléans» («Орлеанська діва»).
  • Дві російські опери кінця XIX століття зображують Агнес Сорель (і Карла VII) серед дійових осіб. Це опера П. І. Чайковського «Орлеанська діва» і опера Цезара Кюї «Сарацин».

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б https://data.bnf.fr/fr/11947863/agnes_sorel/
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124516793 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica, 1968.
  5. ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
  6. ↑ BBC NEWS | Europe | Joan of Arc 'relics' to be tested. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 7 листопада 2011.

Джерела

  • Steenackers, «Agnes S. et Charles VI» (Париж, 1868); (англ.)
  • Gr. du Frense de Beaucourt, «Charles VII et Agnes S.» (в «Revue de questions hi storiques», 1866). (фр.)

Посилання