Автомагістралі Франції

Карта автомагістралей Франції (станом на 2012 рік).

Автомагістралі Франції (фр. Autoroutes françaises Autoroutes françaises) — це система швидкісних автомобільних доріг в цій країні. Значна частина автомагістралей у Франції — платна, вони будуються, керуються та обслуговуються різними приватними компаніями.

За даними Національного інституту статистики та економічних досліджень Франції на 31 грудня 2014 року, загальна протяжність автомобільних доріг в метрополії становила 1 050 613 км, з них — 9645 км національних доріг та 11 560 км автомагістралей[1] .

За даними, наведеними газетою Le Figaro, станом на середину 2017 року країні було вже 11 882 км автомагістралей, з яких 9137 км знаходилися під управлінням приватних компаній, значна частина цих магістралей була платною — для сплати були організовані 133 пункту в'їзду-виїзду. На автомагістралях Франції було 946 дорожніх розв'язок та 637 зон відпочинку[2] .

Історія

З масовою автомобілізацією, що охопила багато країн, включаючи Францію, після закінчення Першої світової війни, виникло питання будівництва автомобільних доріг — більш швидкісних і безпечних, ніж існували до того. Перші дослідження у Франції з даного питання почалися у 1927 році, коли почалися розробки автомагістралі на захід від Парижа. Але той перший проект так ніколи і не був реалізований[3] .

У 1930—1935 роках з'являються ще кілька проектів швидкісних автомагістралей: уздовж Лазурного Берега, від Ліона до Женеви, до Монблану і Клермон-Феррану, від Парижа на північний схід до Лілля і на південь — до Ліона та Марселя . Однак, всі ці проекти залишаються на папері. У 1936 році починається будівництво першої автомагістралі від передмістя Парижа Сен-Клу до Оржевалю включаючи створення 800-метрового тунелю. Будівництво мало завершитися до кінця 1940 року, проте було відкладено через початок Другої світової війни та німецької окупації Парижа. Будівництво відновлюється після звільнення країни в жовтні 1945 року і магістраль відкривається для автомобілістів лише 9 червня 1946 року[3].

До 1950 років стає зрозуміло, що у держави немає достатньо коштів для фінансування широкомасштабного будівництва доріг. Праві партії висувають ідею передачі концесій на будівництво та експлуатацію автомагістралей приватним компаніям. Ліві не погоджуються і вимагають безкоштовних доріг. Тодішньому міністру транспорту і публічних робіт Антуану Піне вдається з великими труднощами домогтися прийняття закону, згідно з яким дозволялись приватні платні автомагістралі, що призвело до стрімкого розвитку швидкісної дорожньої мережі[3].

Динаміка протяжності автомагістралей

Джерело: ASFA[4]

Загальна інформація

У Франції існує 3 основних види автомобільних доріг: автомагістралі (фр. autoroutes позначаються літерою А і наступним за ним числом), національні дороги (фр. routes nationales або просто nationales позначаються літерою N та наступним за ним числом) та місцеві дороги (фр. routes départementales позначаються літерою D і наступним за ним числом). Зараз багато автомагістралей і деякі національні дороги включені в європейську систему швидкісних автомобільних маршрутів і позначаються додатково буквою E і наступним за ним числом (паралельно з французькою нумерацією).

Всі автомагістралі Франції пронумеровані, крім того, деякі з них мають власні імена. Основні автомагістралі мають номер з однієї або двох цифр, наступних за буквою A. Інші автомагістралі (зазвичай з'єднувальні ділянки між основними) мають код з трьох цифр, перші 2 з яких є кодом основної автомагістралі. Номери від 1 до 16 надані автомагістралям, які віялом розходяться від Парижа (крім A2, A7, A8 і A9). Номери понад 20 розподілені між автомагістралями в залежності від їх географічного розташування наступним чином:

• від A21 до A29 — північ
• від A30 до A39 — північний схід
• від A41 до A49 — схід
• від A50 до A57 — південний схід
• від A61 до A68 — південний захід
• від A71 до A77 — центр
• від A81 до A89 — захід

Єдиними винятками з цієї системи є автомагістралі , яка йде навколо Парижа, і , яка йде від Бордо в напрямку Ліона.

Автомагістралі є найбільш сучасними і швидкісними дорогами. Дозволена швидкість на них становить 130 км / год для легкових автомобілів (110 км / год під час дощу) і 90 км / год для вантажних автомобілів і громадського транспорту. У деяких випадках також діють інші швидкісні обмеження[5] .

Перелік основних автомагістралей

Номер	Євро-маршрут	Назва (за наявністю)	Кінцеві пункти	км
		Autoroute du Nord	Париж — Лілль	210	[6]
			Перонна — Валансьєнн	60	[7]
			Париж — Оне-су-Буа	13,6
		Autoroute de l'Est	Париж — Страсбург	480	[8]
			Париж — Лангр	253	[9]
		Autoroute du Soleil	Париж — Ліон	455	[10]
		Autoroute du Soleil	Ліон — Марсель	305	[11]
		La Provençale	Екс-ан-Прованс — кордон Італії	225	[12]
		La Languedocienne (Оранж — Нарбонна) La Catalane (Нарбонна — кордон)	Оранж — кордон Іспанії	285	[13]
		L'Aquitaine	Париж — Бордо	567	[14]
		L'Océane	Париж — Нант	347	[15]
			Рокенкур — Трапп	11
		Autoroute de Normandie	Париж — Кан	225	[16]
			Париж (внутрішньоміська автомагістраль)	15,9
			Вільне́в-ла-Гаре́нн — Сержі (Валь-д'Уаз)	31
		L'Européenne	Париж — Дюнкерк	311	[17]
		L'Éco Autoroute	Санс — Куртне	131	[18]
		L'Occitane	В'єрзо́н — Монтобан	425	[19]
		La Rocade Minière	Екс-Нулетт — Душі́-ле-Мін	57
			Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії	20
			Лілль — Валансьє́нн	50	[20]
			Лілль — Дюнкерк	60	[21]
		Autoroute des Anglais	Кале — Труа	405	[22]
			Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії	16
			Тур — Руан — Аббеві́ль	387	[23]
			Гавр — Сен-Кантен	268	[24]
		Autoroute de la vallée de la Fensch	Юканж — Омец	40
		Autoroute de Lorraine-Bourgogne	Люксембург — Нансі — Бон	350	[25]
			Нансі — Люневі́ль	27
		Autoroute des Ardennes	Реймс — Шарлеві́ль-Мезьє́р	75
		Autoroute des Cigognes	Страсбург — Мюлуз	180	[26]
		La Comtoise	Бон — Мюлуз	235	[27]
		La Bourguignonne	Пуї́-ан-Осуа́ — Діжон	42
		Autoroute Verte	Діжон — Бурк-ан-Брес	150	[28]
		Autoroute des Titans (Макон — Бельга́рд-сюр-Вальсери́н) далі — Autoroute Blanche	Макон — Монбланський тунель	208	[29]
		Autoroute des Alpes	Гренобль — Женева	131	[30]
		Autoroute de la Vallée du Rhône	Ліон — Пон-д'Ен	53	[31]
		Autoroute de la Maurienne	Ліон — Шамбері — Тунель Фрежю	185	[32]
		La Lyonnaise	Об'їзна дорога навколо Ліона	62	[33]
		L'urbaine	Живор — Сент-Етьєн	29	[34]
			Бургуе́н-Жальє́ — Гренобль	51
			Муаран — Рома́н-сюр-Ізе́р	70,5
		Autoroute Est de Marseille	Марсель — Тулон	64
		Autoroute du val de Durance	Складається з двох різних ділянок: Марсель — Гап та Гренобль — хребет Фо	146+26	[35]
			Фюво — Обань	26
		La Camarguaise	Нім — Салон-де-Прованс	49
		Autoroute du Littoral	Марсель — Мартиг	40	[36]
		La Toulonnaise	Тулон — Ле-Канне-де-Мор	55	[37]
		Autoroute des Deux Mers	Тулуза — Нарбонна	150	[38]
		Autoroute des Deux Mers	Бордо — Тулуза	234	[39]
		Autoroute de la Côte Basque	Бордо — кордон Іспанії	206	[40]
		La Pyrénéenne	Байонна — Тулуза	277	[41]
		Autoroute de Gascogne	Лангон — По	150
		L'Ariégeoise	Тулуза — Пам'є́	38	[42]
		L'autoroute du pastel	Тулуза — Альбі́	62	[43]
		L'Arverne	Орлеан — Клермон-Ферран	290	[44]
		L'autoroute de la Loire	Сент-Етьє́н — Бальбіньї	55
		La Méridienne	Клермон-Ферран — Пезенас	335	[45]
		Autoroute de l'Arbre	Дордів — Невер	161	[46]
		L'Armoricaine	Ле-Ман — Ренн	93	[47]
		La Bretonne	Нант — Сотрон	4,5
		Autoroute des Estuaires	Нант — Ніор	152	[48]
		Autoroute des Estuaires	Ренн — Кан	170	[49]
			Анжер — Тур — В'єрзо́н	206	[50]
		Le Superpériphérique	Кільцева автомагістраль навколо Парижа	79
		Autoroute de Vendée	Анжер — Ла-Рош-сюр-Йон	129	[51]
			Кан — Се	80
		La Transeuropéenne	Бордо — Клермон-Ферран — Ліон	487	[52]
Загальне джерело: Мапа підготовлена міністерством екології, сталого розвитку та енергетики Франції [53].

Примітки

1. Réseau routier. Institut national de la statistique et des études économiques (фр.). 1 квітня 2016. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 30 червня 2017.
2. Julien Licourt, William Plummer (11 серпня 2017). Chassé-croisé, bouchons et excès de vitesse: les chiffres des autoroutes françaises. Le Figaro (фр.). Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 12 серпня 2017.
3. Histoire de l'autoroute (фр.). info-autoroute.com. Архів оригіналу за 4 січня 2016. Процитовано 19 листопада 2015. [Архівовано 2016-01-04 у Wayback Machine.]
4. Chiffres clés (PDF) (фр.). ASFA : autoroutes & ouvrages concédés. 2015. Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015.
5. Section 1 : Vitesses maximales autorisées. Code de la route (фр.). Légifrnace. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015.
6. A1 Paris < > Lille [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
7. A2 Péronne < > Valenciennes [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
8. A4 Paris < > Strasbourg [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
9. A5 Paris < > Langres [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
10. A6 Paris < > Lyon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
11. A7 Lyon < > Marseille [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
12. A8 Aix-en-Provence < > frontière italienne [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
13. A9 Orange < > frontière espagnole [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
14. A10 Paris < > Bordeaux [Архівовано 2015-02-19 у Wayback Machine.]
15. A11 Paris < > Nantes [Архівовано 2015-09-06 у Wayback Machine.]
16. A13 Paris < > Caen [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
17. A16 Paris < > Boulogne-sur-mer < > Dunkerque [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
18. A19 Sens < > Courtenay [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
19. A20 Vierzon < > Montauban [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
20. A23 Lilles < > Valenciennes [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
21. A25 Lille < > Dunkerque [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
22. A26 Calais < > Troyes [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
23. A28 Tours < > Rouen < > Abbeville [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
24. A29 Le Havre < > Saint-Quentin [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
25. A31 Luxembourg < > Nancy < > Beaune [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
26. A35 Strasbourg < > Mulhouse [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
27. A36 Beaune < > Mulhouse [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
28. A39 Dijon < > Bourg-en-Bresse (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2017. Процитовано 26 січня 2019.
29. A40 Mâcon — Tunnel du Mont Blanc [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
30. A41 Grenoble < > Genève [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
31. A42 Lyon < > Pont d'Ain [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
32. A43 Lyon < > Chambéry < > Tunnel du Fréjus [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
33. A46 Contournement de Lyon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
34. A47 Givors < > Saint-Étienne [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
35. A51 Grenoble < > Col du Fau [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
36. A55 Marseille < > Martigues (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2017. Процитовано 26 січня 2019.
37. A57 Toulon < > Le Cannet-des-Maures [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
38. A61 Toulouse < > Narbonne^[недоступне посилання з лютого 2019]
39. A62 Bordeaux < > Toulouse (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2017. Процитовано 26 січня 2019.
40. A63 Frontière espagnole < > Bordeaux [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
41. A64 Bayonne < > Toulouse [Архівовано 2016-05-09 у Wayback Machine.]
42. A66 Toulouse < > Pamiers [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
43. A68 Toulouse < > Albi (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2017. Процитовано 26 січня 2019.
44. A71 Orléans < > Clermont-Ferrand [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
45. A75 Clermont-Ferrand < > Pézenas [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
46. A77 Dordives < > Nevers [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
47. A81 Le Mans < > Rennes [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
48. A83 Nantes < > Niort [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
49. A84 Rennes < > Caen (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2017. Процитовано 26 січня 2019.
50. A85 Angers < > Tours < > Vierzon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
51. A87 Angers < > La Roche-sur-Yon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
52. A89 Bordeaux < > Clermont-Ferrand [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
53. Le réseau routier national au 01/01/2015 (PDF) (фр.). Ministère de l'écologie, du développement durable et de l'énergie. Архів оригіналу (PDF) за 26 грудня 2015. Процитовано 19 листопада 2015. [Архівовано 2015-12-26 у Wayback Machine.]