Абдуллін Мансур Ідіатович

Абдуллін Мансур Ідіатович
башк. Мансур Иҙиәт улы Абдуллин тат. Мансур Һидият улы Габдуллин
Народився	15 вересня 1919(1919-09-15)  Киргиз-Міяки, Белебейський повіт^d, Уфимська губернія, Російська СФРР
Помер	8 червня 1996(1996-06-08) (76 років)  Уфа, Башкортостан, Росія
Поховання	Південне кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	офіцер, педагог
Alma mater	Башкирський державний університет (1949)
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	лейтенант і старший сержант
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Мансур Ідіатович[ком. 1] Абдуллін (башк. Мансур Иҙиәт улы Абдуллин, тат. Мансур Һидият улы Габдуллин; 15 вересня 1919, Киргиз-Міяки, Уфимська губернія, РРФСР — 8 червня 1996, Уфа, Республіка Башкортостан, Російська Федерація) — лейтенант Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (1943). Член ВКП(б) з 1945 року.

Під час війни в посаді командира гармати 167-го гвардійського легкого артилерійського полку (3-тя гвардійська легка артилерійська бригада, 1-ша гвардійська артилерійська дивізія прориву, 70-та армія, Центральний фронт) особливо відзначився в Курській битві, в ході якого він особисто знищив 8 танків противника.

Біографія

Ранні роки

Мансур Ідіатович Абдуллін народився 15 вересня 1919 року в селі Киргиз-Міяки (за іншими даними, народився в селі Стерлібашево Стерлітамацького повіту, нині — Стерлібашевський район) Белебеєвского повіту Уфимської губернії (нині — Миякинський район республіки Башкортостан)[3] в татарській селянській сім'ї[4].

У 1927 році вступив в Киргиз-Міякинську середню школу, пізніше працював у місцевому колгоспі. У 1937 році переїхав до Узбецької РСР, де став працювати вчителем по ліквідації неписьменності в робочій артілі «Аркабеш» в місті Ленінськ (нині — місто Асака Андижанської області Узбекистану)[5].

У 1938 році (за іншими даними — в 1939 році) призваний на службу в РСЧА Ленінським райвійськкоматом Ферганської області[6][7]. З 1941 року перебував на фронтах Другої світової війни. Восени 1941 року поранений і направлений на лікування в госпіталь; після одужання в липні 1942 року повернувся в стрій. Брав участь у боях на Західному, Центральному, 2-му Білоруському і 1-му Білоруському фронтах. Також взяв участь у Смоленській, Сталінградській і Курській битвах[8].

Подвиг

10 липня 1943 року в районі села Молотичі (Фатезький район Курської області) на посаді командира гармати 167-го гвардійського легкого артилерійського полку (3-тя гвардійська легка артилерійська бригада, 1-ша гвардійська артилерійська дивізія прориву, 70-та армія, Центральний фронт) гвардії старший сержант Абдуллін відзначився при відбитті атаки противника. Німецька піхота тричі атакувала його вогневу позицію за підтримки 60 танків; було скинуто 150 авіаційних бомб, випущено декілька сотень снарядів та мін. Під час запеклого бою, стріляючи прямою наводкою, Абдуллін знищив 8 танків, у тому числі 3 «Тигра» і до батальйону ворожої піхоти. В ході бою Мансур був важко поранений осколками снаряду.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1943 року старшому сержанту Мансуру Ідіатовичу Абдулліну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» і ордена Леніна.

Подальше життя

Після лікуванні в жовтні 1944 року Абдуллін пішов у запас у званні лейтенанта і повернувся в Башкирію. З 1944 по 1945 роки навчався в партійній школі при Башкирському обласному комітеті ВКП(б). У 1949 році закінчив Башкирський педагогічний інститут імені К.Т. Тімірязєва. Після цього він працював директором середньої школи № 1 в селі Стерлібашево, з 1956 року — завідувачем Стерлібашевським РОНО. Пізніше Абдуллін переїхав до Уфи, де в 1962 році став директором середньої школи № 109, а в 1976 році — директором школи-інтернату № 2.

Мансур Ідіатович Абдуллін помер 8 червня 1996 року, похований в Уфі на Південному кладовищі[9].

Нагороди та звання

Радянські державні нагороди та звання:

• Герой Радянського Союзу (7 серпня 1943):
  • Медаль «Золота Зірка»
  • Орден Леніна
• Орден Вітчизняної війни I ступеня (6 квітня 1985)[10]
• Два ордени Червоної Зірки (1942. 10 липня 1943)[11]
• Медалі СРСР:
  • Медаль «За оборону Сталінграда» (12 жовтня 1944)[12]
• «Відмінник народної освіти РРФСР» (1970)
• «Заслужений вчитель БАССР» (1980)

Пам'ять

Зовнішні зображення
	Табличка на будівлі школи № 109. Архів оригіналу за 31 січня 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
	Надгробний пам'ятник. Архів оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 22 лютого 2017.

В Уфі в честь героя встановлена меморіальна дошка на будинку, в якому він жив. Його ім'я отримали уфимські школа-інтернат № 2 і музей у школі № 109. У рідному селі Абдулліна Киргиз-Міяки на його честь була названа середня школа № 1.

Коментар

1. В некоторых джерелах подається як «Ідіятович»[1][2].

Примітки

1. Шкадов, 1987, с. 17.
2. Исмагилов, 2006.
3. Арсланов, Каримов, 2005.
4. Абдуллін Мансур Ідіатович (рос.). // Сайт «Герои страны».
5. Абдуллин Мансур Идиятович. Миякинский район Республики Башкортостан. Архів оригіналу за 19 січня 2017. Процитовано 18 січня 2017.
6. Березняк, Тихомолов и Боксер, 1984.
7. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 22 лютого 2017.
8. Абдуллин Мансур Идиатович. Официальный сайт Администрация городского округа город Уфа Республики Башкортостан. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 19 січня 2017.
9. Курская битва. Хроника, факты, люди: В 2 кн. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — Кн. 1. — С. 68. — 415 с. — (Архив). — ISBN 5-224-04445-6.
10. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 22 лютого 2017.
11. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 22 лютого 2017.
12. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 22 лютого 2017.

Література

• Славные сыны Башкирии: Очерки о Героях Советского Союза: [в 5 кн.] / сост.: А. Е. Ерошин, С. С. Саитов. — Уфа : Башкирское книжное издательство, 1965. — Кн. 1. — 514 с.
• Алещенко Н. М. Долг и подвиг : пособие для учащихся / Н. М. Алещенко. — М.: Просвещение, 1981. — 176 с.
• Абдуллин Мансур Идиятович // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз.
• Абдуллин Мансур Идиятович // Татарская энциклопедия / гл. ред.: М. Х. Хасанов, отв. ред.: Г. С. Сабирзянов. — Каз.: Институт Татарской энциклопедии АН РТ, 2002. — Т. 1: А — В. — 672 с. — ISBN 5-85247-035-X.
• Арсланов Р. М., Каримов И. Г. Абдуллин Мансур Идиятович // Башкирская энциклопедия / гл. ред. М. А. Ильгамов. — Уфа: Башкирская энциклопедия, 2005. — Т. 1: А — Б. — 623 с. — 7000 экз. — ISBN 5-88185-053-X.
• Березняк Н. Г., Тихомолов Н. Е. и Боксер Б. Х. Герой Советского Союза — узбекистанцы. — Таш.: Узбекистан, 1984. — 383 с.
• Исмагилов И. Ф. Герои татарского народа. — Каз.: Татарское книжное издательство, 2006. — 200 с. — ISBN 978-5-298-01482-3.

Посилання

Абдуллін Мансур Ідіатович (рос.). // Сайт «Герои страны».

Портал «Біографії»   Портал «СРСР»