Острів Тринідад відкрив Христофор Колумб 31 липня1498 р. під час своєї третьої подорожі до Нового Світу. 15 грудня1521 р. Іспанія оголосила острів своєю колонією (в складі Венесуели), але до 1532 р. не розпочинала його колонізації. Того ж року Іспанія призначила губернатора острова. До 1595 р. колонізація острова просувалася повільно, бо на ньому не було дорогоцінних металів.
У 1595 р. на о. Тринідад висадився британський мореплавець У. Релей для того, щоб підремонтувати свій корабель. Британець загарбав новозбудоване м. Сан-Хосе. Нападали на острів голландці 1640 р. та французи у 1677 і 1690 рр. З 1628 р. островом Тобаго володіли Нідерланди, а з 20 травня 1654 р. — герцогство Курляндське, з 1659 р. — знову Нідерланди, а з 1666 р. — почергово Англія, Курляндія, Нідерланди та Франція. В 1735 р. Тринідад став окремою колонією. У XVII ст. на острові було закладено плантації цукрової тростини й тютюну. Для роботи на них завозили з Африки чорношкірих рабів. Наприкінці XVIII ст. на острів прибула значна кількість французів. Тобаго у 1762 р. став британською колонією, але в 1781 — 1793 і 1802—1803 рр. його скуповувала Франція.
Британський період
Під час війни Англії та Іспанії у 1797 р. британська ескадра ввійшла до затоки Парія. Тринідад чинив британцям легкий опір і здався 18 лютого того ж року. Згідно з умовами Ам'єнського договору 1802 р. острів офіційно було визнано британською колонією. У 1814 р. під британський суверенітет остаточно перейшов і о. Тобаго. Із Тринідадом його пов'язали адміністративно, утворивши 1 січня 1899 р. коронну колонію Великої Британії — Тринідад і Тобаго.
У 1950 р. Тринідаду і Тобаго метрополія надала внутрішнє самоврядування. У 1958 р. Тринідад і Тобаго ввійшли до Вест-Індської Федерації, яка згодом розпалася.
Незалежність
31 серпня1962 р. країна стала незалежною державою у рамках Британської Співдружності. Главою держави і надалі вважалася британська королева, першим прем'єр-міністром став Ерик Вільямс (1959—1981 рр.). Економічна влада належала білій меншості. Республіка була проголошена 1 серпня 1976 р., першим президентом став колишній генерал-губернатор Елліс Кларк (1976 — 1987 рр.). 19 березня 1987 р. президентом став Нур Мохаммед Хассаналі. У 1987 р. Тобаго надали повне внутрішнє самоврядування. Чорношкірі мусульманські екстремісти у 1990 р. вчинили невдалу спробу державного перевороту. У грудні 1991 р. парламентські вибори виграв Народний національний рух на чолі з Патриком Меннінгом. Вибори 1995 р. не принесли чіткої переваги жодній з партій, тому було сформовано коаліційний уряд на чолі з Басдео Пандеєм. У грудні 1996 р. Тобаго падали внутрішню автономію. 19 березня 1997 р. президентом став Артур Робінсон. В кінці 1990-х рр. у країні відзначалися прояви жорстокої злочинності. Гострою проблемою залишається безробіття. З 17 березня 2003 р. президент — Джордж Максвел Ричардс.
Джерела
І. І. Дахно. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 608с. с.503-504.
Э. Л. Белый. Тринидад и Тобаго. Москва. «Знание». 1984. -64с. (Серия «У политической карты мира». № 4).
¹ Пізніше вийшла/вийшов з числа королівств Співдружності, зберігши членство в ньому. ² З 1970 перестала бути королівством Співдружності, в 2013 вийшла із Співдружності. ³ По мандату Ліги Націй. 4 В 2003 вийшла із Співдружності.
¹ Пізніше вийшла/вийшов з числа королівств Співдружності, зберігши членство в ньому. ² В 1941—1945 під окупацією Японської імперії. ³ В 1942—1945 в складі Таїланду. 4 По мандату Ліги Націй.
¹ Спільне володіння з Францією з 1906. ² З 1987 перестали бути королівством Співдружності, в 2006 виключені із Співдружності. ³ В 1942—1945 під окупацієюЯпонської імперії. 4 Спільне володіння з США. 5 З 1961 територіальні претензії заморожені згідно Договору про Антарктику. 6 Под управлінням Великої Британії, Австралії та Нової Зеландії по мандату Ліги Націй.