Інстигатор

Інстигатор (пол. instygator; від лат. instigio — збуджую) — головний прокурор (обвинувач) у Королівстві Польському та Великому князівстві Литовському.

Історія

Одночасно існувало два інстигатори: один в Короні — коронний інстигатор, посада введена 1557 року, і один у Великому князівстві — інстигатор литовський, вперше згадується 1565 року. У XVIII столітті посада стала дігнистарською, тобто інстигатор не входив до числа сенаторів.

З 1615 року відома посада помічника інстигатора — віце-інстигатора, який формально залишаючись підлеглим інстигатора, виконував з ним однакові функції. Така невідповідність призвела до того, що 1775 року посада віце-інстигатора була перетворена у «другого інстигатора».

Обов'язки

Інстигатор стежив за доходами короля чи великого князя від столових маєтків, порушував справи з приводу образи його величності, державної зради, порушень з боку посадових осіб. Засідав в асесорському (королівському) суді з правом дорадчого голосу, а також референдарському суді. Інстигатор підпорядковувався канцлеру.

При створених Коронному трибуналу та Трибуналу Великого князівства Литовського (в 1578 і 1581 роках відповідно) існували посади Трибунальського інстигатора, які займалися підтримкою звинувачення, забезпеченням безпеки в залі суду і місті, в якому проходить засідання, а також стягували плату зі сторін.

Відомі інстигатори

Інстигатори коронні

• Анджей Жечицький
• Павел Бенуа (з 1739 р.)

Інстигатори литовські

• Микола Тадеуш Лопацинський (1750—1761)

Джерела

• Савуляк Р. Виникнення та розвиток посади інстигатора (прокурора) на території Правобережної України за часів Речі Посполитої.
• Старченко Н. П. Інстигатор [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 481. — ISBN 966-00-0610-1.
• Вяроўкін-Шэлюта У. Інстыгатар // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн. : Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 669. — 684 с. — ISBN 985-11-0314-4. (біл.)
• Пазднякоў В. Віцэ-інстыгатар // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн. : Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 458. — 684 с. — ISBN 985-11-0314-4. (біл.)

Посилання

• Інстиґатор [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 545. — 1000 екз.