Регіон Ілокос спочатку був заселений представниками негроїдної раси, а потім вони були витіснені малайськими та австронезійськими мігрантами.
В 16-му столітті в даний регіон прибули іспанці, які створили християнські місії та урядові установи для контролю місцевого населення та навернення їх в католицизм. Місцеве населення така ситуація невлаштовувала, тому виникали часті повстання.
В 1901 році регіон потрапив під американське колоніальне управління, а в 1941 році — під японську окупацію.
В 1945 році, під час Другої світової війни, американські війська та філіппінські партизани звільнили Ілокос від японської окупації.
До формування Кордильєрського адміністративного регіону, до регіону І входили провінції Абра, Гірська провінція та Бенгует.
Географія
Регіон Ілокос займає територію вузької долини між гірською системоюЦентральна Кордильєра на сході та Південнокитайським морем на заході. Він також займає північну частину рівнини Центральний Лусон та північно-східну частину гір Замбалес.
Економіка регіону побудована, головним чином, на агропромисловому секторі. Поширеними є культивування рису, тютюну, кукурудзи, цукрового очерету, фруктів; розведення худоби (свині, кури, кози, буйволи), а також переробка продукції тваринництва, зокрема, переробка риби.
61 % податкових надходжень є з провінції Пангасінан.[5]
Галузі обслуговування та легкої промисловості зосереджені в містах. В Сан-Фернандо аеропорт модернізовано для здійснення міжнародних перевезень.
Поширеною є також туристична галузь. Вона зосереджена в прибережних зонах та в частині екотуризму.