Іван Супек народився 8 квітня1915 року в Загребі (Австро-Угорщина) у родині хорватів Рудольфа і Марії[4]. Під час навчання в школі організував місцевий гурток югославського комсомолу (серб.Savez komunističke omladine Jugoslavije) і був його членом до підписання договору Сталіна з Гітлером у 1939 році. Одного разу він таємно передав портфель із важливими паперами для людини у Відні. Як пізніше з'ясувалось, це був Йосип Броз Тіто. У 1934 році закінчив загребську гімназію й продовжив навчання у Відні, пізніше переїхав до Цюриха вивчати математику, фізику, біологію та філософію[4]. В Швейцарії він все більше цікавиться квантовою фізикою, філософськими наслідками її відкриттів. У 1940 році в Лейпцизі під керівництвом Вернера Гейзенберга отримує докторський ступінь з фізики[4]. Дисертація присвячена електричній провідності в металах за низьких температур[5]. У березні 1941 року Іван Супек був заарештований гестапо за участь у антифашистському русі, провів у в'язниці багато місяців. За клопотанням Гейзенберга, Фрідріха Гунда і Карла Вайцзеккера його звільнили. Відразу ж по звільненні він повернувся до новоствореної Незалежної держави Хорватія. До своїх досліджень з фізики Іван Супек не повернувся, зосередивши свою увагу на філософії та літературній творчості. На батьківщині вступив до лав комуністичного антифашистського руху — Земельного антифашистського віча народного звільнення Хорватії.
У 1946 році отримав посаду професора теоретичної фізики Загребського університету. У 1948 році обраний член-кореспондентом Югославської академії наук і мистецтв[6]. Засновник і перший директор Інституту Руджера Бошковича у Загребі (хорв.Ruđer Bošković Institute) у 1950—1957 роках. Виключений з інституту за свою пацифістську позицію направлену проти югославського атомного проекту Федеральної комісії з атомної енергії. Сам Йосип Броз Тіто не питав щодо цього проекту надмірних ілюзій, через що його згодом закрили. Після цих подій, він зупинив свої активні дослідження в галузі теоретичної фізики і присвятив себе філософії та літературі. У 1960 році обраний дійсним членом Югославської академії наук і мистецтв, створив Інститут філософії науки і миру при академії наук у Загребі, а 1961 року був обраний його президентом. Інститут був центром руху за ядерне роззброєння, Пагуошського руху науковців в Югославії[7].
У 1968 році обраний ректором Загребського університету. У 1970 році ініціював створення Міжвузівського центру в Дубровнику (IUC)[8]. На посаді ректора університету Супек перебував до 1972 року, тобто до початку Хорватської весни, коли він потрапив до урядових «чорних списків» хорватських націоналістів[7]. З цього часу припиняється його активна громадська діяльність з критики югославського уряду[9].
Вийшовши на пенсію в 1985 році, він не полишав роботи на ниві поширення гуманізму, з численними лекціями відвідував зарубіжні університети, заснував громадську організацію Альянс за третю Хорватію (хорв.Alijansa za treću Hrvatsku)[9]. У 1991 році став першим президентом Хорватської академії наук і мистецтв, звільнився у 1997 році[6]. У 2002 році він був обраний почесним членом Академії наук і мистецтв Боснії і Герцеговини.
Іван Супек помер 5 березня2007 року в своєму будинку в Загребі, після тривалої хвороби[10].
Основні наукові, науково-популярні й філософські праці:
«Світ атома» (1941) — Supek, Ivan. Svijet atoma. Zagreb, 1941. Str. 396.
«Від стародавньої філософії до сучасної науки про атоми» (1946) — Supek, Ivan. Od antičke filozofije do moderne nauke o atomima. Zagreb: Nakladni zavod Hrvatske, 1946.
«Теоретична фізика і структура матерії» (1949…1992) — Supek, Ivan. Teorijska fizika i struktura materije: II dio. 3. prošireno izdanje. Zagreb, Školska knjiga. 1964.
«Сучасна фізика і структура матерії» (1960) — Supek, Ivan. Moderna fizika i struktura materije. Beograd: Tehnička knjiga, 1960.
«Супербомба і криза совісті» (1962) — Supek, Ivan. Superbomba i kriza savjesti: Proces stoljeća. Beograd: Kultura, 1962.
«Теорія пізнання» (1974) — Supek, Ivan. Teorija spoznaje. Zagreb: Institut za filozofiju znanosti i mir JAZU: Jugoslavenska pagvaška konferencija, 1974.
«Квантова теорія, фізика і філософія» (1976) — Supek, Ivan. Kvantna teorija, fizika i filozofija. Zagreb: JAZU, 1976.
«Філософія науки і гуманізм» (1979, 1991, 1995) — Supek, Ivan. Filozofija znanosti i humanizam. Zagreb: SNL (Liber), 1979.
«Історія фізики» (1980, 1990, 2004) — Supek, Ivan. Povijest fizike. Zagreb, 1980.
«Лівизна єретика» (Брістоль, 1980, Загреб, 1992) — Supek, Ivan. Krivovjernik na ljevici. Političke uspomene. Humanistička poruka. BC-Review, Bristol, 1980.
«Наука і етика» (1985, 1996) — Supek, Ivan. Znanost i etika. Zagreb: Jugoslavenska akademija znanosti i umjetnosti, 1985.
«Переворот Гейзенберга в розумінні світу» (1986) — Supek, Ivan. Heisenbergov obrat u shvaćanju svijeta (Predavanje održano u Jugoslovenskoj akademiji znanosti i umjetnosti — Svezak 56 / Uredio Gaja Alaga) Zagreb: Jugoslavenska akademija zananosti i umjetnosti, 1986.
«Руджер Бошкович: провидець змін в філософії, науці та суспільстві» (1989) — Supek, Ivan. Ruđer Bošković — vizionar u prijelomima filozofije, znanosti i društva. Zagreb: Posebno izdanje Razreda za matematičke, fizičke, kemijske i tehničke znanosti, 2005.
«Buna Janusa Pannoniusa» (1992) — Supek, Ivan. Buna Janusa Pannoniusa. Zagreb: Zagreb: Nakladni zavod Matice hrvatske, 1992. ([Varaždin]: «Varaždin»)
«Начала фізики: введення в теоретичну фізику» (1994) — Supek, Ivan, Miroslav Furić. Počela fizike: uvod u teorijsku fiziku. Zagreb: Školska knjiga, 1994.
«На межі тисячоліть» (2001) — Supek, Ivan. Na prekretnici milenija. Zagreb: Prometej, 2001.
«Релігія і філософія» (2003) — Supek, Ivan. Religija i filozofija. Zagreb: Školska knjiga, 2003.
«Роздуми про науку і політику» (2005) — Supek, Ivan. Refleksije o znanosti i politici. Zagreb: Prometej, 2005.
«Гаазький протокол» (2005) — Supek, Ivan. Haaški protokoli. Zagreb: Profil international, [2005.] ([s. l. : s. n.]).
«Слідами духу через дикість» (2006) — Supek, Ivan. Tragom duha kroz divljinu. Zagreb: Profil International, 2006.
В одному зі своїх останніх інтерв'ю у березні 2006 року Іван Супек згадував про одну подробицю зустрічі Гейзенберга і Нільса Бора в Копенгагені у вересні 1941 року[11]. За словами дружини Бора Маргрете, Гейзенберг і Вайцзеккер прийшли до Бора зодягнені в форму вермахту, щоб переконати його виступити посередником між Великою Британією і Німеччиною в мирній угоді. Ідею подав Вайцзеккер, батько якого був заступником Ріббентропа.
Літературна творчість
Автор 20 романів і 18 театральних п'єс історичного, філософського, політичного та науково-фантастичного змісту. У своєму творі «Процес сторіччя» (хорв.Proces stoljeća) Іван Супек проводить умовний судовий процес над фізиком Робертом Оппенгеймером. У своїх численних роботах Супек розвивав світогляд, у якому значення свободи, відповідальності і демократії інтегруються з його філософсько-науковими роздумами.
Нерівність в світі не може бути подолана засобами політичної системи. Хто намагається це зробити, несе тільки тиранію і злидні. Цінність плюралізму та різноманітності в майбутньому буде тільки підвищуватись. Ніяких зусиль європейських та світових організацій буде недостатньо, а діяльність їх буде неефективною, якщо не надихатись універсальним духом і поживою для розуму — наукою і мистецтвом.
«Сміття, забруднена земля» (1945) — Pusta, zatrovana zemlja. // Republika: mjesečnik za književnost, umjetnost i društvo. / [glavni urednik Ante Stamać]. 52 (1996) 1/2 str. 91-128.
«У казармі» (1963) — Supek, Ivan. U kasarni: drama u dva čina. // Kulturni radnik. Zagreb: 8-9 (1963).
«Єпископ і пан» (?) — Supek, Ivan. Biskup i ban: drama u 4 čina. // Republika: mjesečnik za književnost, umjetnost i društvo. / [glavni urednik Ante Stamać]. — 51 (1995), 1/2 ; str. 62-94.
«Лотерея імператора Августа» (1962) — Supek, Ivan. Lutrija Imperatora Augustusa: komedija u tri čina. // Forum: mjesečnik Razreda za književnost Hrvatske akademije znanosti i umjetnosti / [glavni i odgovorni urednik Slavko Mihalić]. — 30 (1991), knj. 61, 5-6 ; str. 407—456.
«Габріель» (1962) — Supek, Ivan. Gabrijel: komedija u dva čina. // Forum: mjesečnik Razreda za književnost Hrvatske akademije znanosti i umjetnosti. 33 (1994), knj. 66, 11/12 ; str. 867—907.
«Екстраординарний» (1974) — Supek, Ivan. Extraordinarius. Zagreb: Institut za filozofiju znanosti i mir JAZU: Jugoslavenska pagvaška konferencija, 1974.
«Королівський свідок проти Хебранга» (1983) — Supek, Ivan. Krunski svjedok protiv Hebranga. Chicago: Markanton Press, 1983.
Іван Супек був прихильником повного і беззастережного ядерного роззброєння, вже в 1944 році на нараді працівників культури в Топуско, за 14 місяців до бомбардування Хіросіми, він попередив світ про небезпеку зловживання атомною енергією[7]. Був одним із засновників міжнародної організації Світ без бомби.
У Івана Супека було багато суперечок з першим президентом незалежної Хорватії Франьо Туджманом, якого він нещадно критикував за його політичну безтактність, методи розбудови держави, шлях, яким Туджман прийшов до влади в 1990 році. Він закликав Туджмана представити громадськості свої фінансові активи до і після війни. У 1997 році у «відкритому листі», який зачитали по національному телебаченню і надрукували в усіх великих газетах, президент Туджман звинуватив Супека у змові вбити його. Після чого Іван Супек залишив свою посаду президента Академії мистецтв і наук Хорватії[13], а сам він і його родина отримували численні погрози вбивства.
Незабаром після його смерті у 2007 році 10-ту гімназію Загреба перейменували на його честь — «X. Gimnazija „Ivan Supek“»[14]. Його ім'я також викорбували на Хорватській алеї слави.
(рос.)Храмов Ю. А. Супек Иван (Supek Ivan) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 256. — 400 с. — 200 000 экз.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іван Супек
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
