Іван Євангеліст

Іван Євангеліст
Народився	10  Галілея, Іродіанська тетрархія^d або Юдея, Римська імперія
Помер	98  Ефес, Сельчук, Ізмір (іл), Туреччина
Діяльність	благовісник
Конфесія	християнство
Батько	Zebedee^d[1]
Мати	Salome^d
Медіафайли у Вікісховищі

Іван Євангеліст (грец. Εὐαγγελιστής Ἰωάννης, івр. יוחנן כותב הבשורה; 10, Галілея, Іродіанська тетрархія або Юдея, Римська імперія — 98, Ефес, Сельчук, Ізмір, Туреччина) — згідно з церковною традицією, автор кількох книг Нового Заповіту: Євангелія від Івана, Об'явлення Івана Богослова та Послань Івана.

Євангеліє від Івана

Автор Євангелія від Івана не називає себе на ім'я, але в богослов'ї його традиційно ототожнюють із апостолом Іваном. Апостол Іван — історична особа, один із керівників Єрусалимської церкви після смерті Ісуса Христа[2]. Він був одним із дванадцяти апостолів, єдиний, який дожив до похилого віку і не був убитим за свою віру.

Деякі дослідники заперечують авторство апостола[3]. Ім'я Іван Богослов апостол отримав через іменування Ісуса Христа в Євангелії від Івана Словом Божим.

Авторство книг Івана

Авторство Євангелія від Івана, Одкровень Івана Богослова та Послань Івана дискутувалося принаймні від ІІ століття[4].

Православна традиція приписує всі книги апостолу Івану Богослову, сину Зеведея[5].

У VI столітті в декреті папи Геласія друге та третє послання Івана приписувалися «іншому Івану старшому»[6].

Багато сучасних учених вважають, що жодна з приписуваних книг не належить апостолу Івану[7].

Деякі дослідники припускають, що автор послань відрізняється від автора Євангелія, хоча всі чотири тексти написані в одній громаді[8].

Примітки

1. Μάρκος Ε., ανώνυμος 1:19-20 // Εὐαγγέλιον κατὰ Μᾶρκον // The Holy Bible
   d:Track:Q107388d:Track:Q1845d:Track:Q24914965d:Track:Q5852633d:Track:Q4233718d:Track:Q31966
2. Harris, Stephen L.^[en], Understanding the Bible. Palo Alto: Mayfield. 1985. «John» p. 302—310
3. Д. Гатри. Введение в Новый Завет. Глава 7. Евангелие от Иоанна. III.3. Разные гипотезы авторства. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 2 травня 2016.
4. F. L. Cross, The Oxford Dictionary of the Christian Church, (New York: Oxford University Press, 1997), 45
5. Stephen L Harris, Understanding the Bible, (Palo Alto: Mayfield, 1985), 355
6. The Decretum Gelasianum de Libris Recipiendis Et Non Recipiendis
7. «Although ancient traditions attributed to the Apostle John the Fourth Gospel, the Book of Revelation, and the three Epistles of John, modern scholars believe that he wrote none of them.» Harris, Stephen L., Understanding the Bible (Palo Alto: Mayfield, 1985) p. 355
8. Bart D. Ehrman. The New Testament: A Historical Introduction to the Early Christian Writings. — New York : Oxford, 2004. — P. 178–179. — ISBN 0-19-515462-2.

Література

• Charles K. Barrett: Das Evangelium nach Johannes . Göttingen 1990, ISBN 3-525-51623-1(нім.)
• Klaus Berger : Im Anfang war Johannes. Datierung und Theologie des vierten Evangeliums. Stuttgart 1997, ISBN 3-7918-1434-6(нім.)
• Ingo Broer : Einleitung in das Neue Testament. Studienausgabe Band I+II . Würzburg 2006, S. 189—215, ISBN 3-429-02846-9(нім.)
• Christian Dietzfelbinger^[de] : Das Evangelium nach Johannes . Zürich 2004, ISBN 3-290-14743-6(нім.)
• Erhard Gorys^[de] : Lexikon der Heiligen . dtv, 2. Aufl., München 1998, ISBN 3-423-32507-0(нім.)