|
Єсенін-Вольпін Олександр Сергійович
Олекса́ндр Сергі́йович Єсе́нін-Во́льпін (12 травня 1924 — 16 березня 2016) — російський математик, філософ, поет, один з лідерів дисидентського та правозахисного руху в СРСР, піонер правової просвіти в дисидентських колах радянського суспільства, організатор «Мітингу гласності», що відбувся в Москві 5 грудня 1965, в 1970—1972 роках був експертом Комітету прав людини в СРСР, радянський політв'язень (загальний термін перебування у в'язницях, засланнях та психіатричних клініках — 6 років). Єсенін-Вольпин є автором низки фундаментальних робіт в галузі математичної логіки, а також автором ряду робіт, присвячених теоретичним аспектам проблеми законодавчого забезпечення прав людини в СРСР і правозастосовчій практиці в цій галузі. Одним з перших в 1960-х роках в СРСР почав пропагувати правовий підхід у взаємовідносинах держави та громадян. Єсенін-Вольпин сформулював і став відстоювати ідею про те, що радянські закони самі по собі цілком прийнятні, а проблема полягає у відмові з боку держави слідувати цим законам. Він переконував своїх однодумців, що якби держава дотримувалась своїх власних законів, то громадяни не опинилися б у положенні безправ'я, і що ситуація з дотриманням прав людини зміниться, якщо громадяни будуть активно домагатися від держави дотримання законів[3][4]. БіографіяПозашлюбний син поета Сергія Єсеніна та поетеси й перекладачки Надії Вольпін[5]. 1933 року разом з матір'ю переїхав з Ленінграда в Москву, де в 1946 році з відзнакою закінчив механіко-математичний факультет Московського університету. 1949 року закінчив аспірантуру науково-дослідного інституту математики при Московському університеті. Захистивши кандидатську дисертацію з математичної логіки, поїхав на роботу в Чернівці. 1949 року за «антирадянську поезію» Єсеніна-Вольпіна помістили на примусове лікування в Ленінградську спецпсихлікарню[6], у вересні 1950 року як «соціально небезпечного елемента» вислали в Карагандинську область (Казахстан) терміном на 5 років. Амністований після смерті Сталіна 1953 року, незабаром після чого став відомий як математик, що спеціалізується в області інтуїционізма. 1959 року знову поміщений до спецпсихлікарні інституту ім. Сербського, де провів близько двох років. Свої вірші, що розповсюджувалися в самвидаві та публікувалися на Заході, підписував прізвищем Вольпін. 1961 року в Нью-Йорку вийшла книга Єсеніна-Вольпіна «Весняний лист», в яку крім віршів увійшов його «Вільний філософський трактат». Основу математичних та філософських поглядів Єсеніна-Вольпіна становить крайній скептицизм — заперечення всіх прийнятих на віру абстрактних понять (Бога, нескінченності, тощо.); з цього випливає необхідність суворого дотримання формально-логічних законів. З початку 1960-х років цей принцип він застосовує до сфери права, першим з радянських дисидентів висуваючи ідею можливості та необхідності захищати права людини шляхом строгого проходження радянськими законами та вимоги дотримання цих законів від влади. Це правило стає однією з основоположних концепцій правозахисного руху. 1965 року Єсенін-Вольпін стає організатором «Мітингу гласності», що пройшов 5 грудня на Пушкінській площі в Москві — першою в післявоєнному СРСР публічної демонстрації протесту. Основним гаслом мітингу, в якому взяло участь близько 200 осіб (включаючи оперативників КДБ), була вимога гласності суду над арештованими незадовго до цього Андрієм Синявським та Юлієм Даніелем; учаснику мітингу також тримали плакати із закликом «Поважайте Радянську Конституцію». На мітингу лунало складене Єсеніним-Вольпіним «Громадянське звернення», яке раніше поширювалось як листівки організаторами мітингу та співчутливими. Прямо з мітингу Єсенін-Вольпін був відвезений на допит. У лютому 1968 Єсенін-Вольпіна знову запроторили до спецпсихлікарні. У зв'язку з цим ряд відомих математиків підписали так зване «лист 99» з протестом проти насильницької госпіталізації Єсеніна-Вольпіна. 1969 року переклав російською мовою та написав передмову до книги П. Дж. Коена «Теорія множин та континуум-гіпотеза», яка містить доказ незалежності гіпотези континууму від інших аксіом теорії множин[7]. У самвидаві поширюється складена ним «Пам'ятка для тих, кого чекають допити» [Архівовано 17 квітня 2015 у Wayback Machine.], ключовою тезою якої було твердження, що норми радянського процесуального права цілком придатні для того, щоб на законних підставах ухилитися від співучасті у переслідуванні інакомислення, не вдаючись до брехні або заперечування. Після звільнення, 1970 року, він вступає в Комітет прав людини в СРСР, співпрацюючи з Юрієм Орловим, Андрієм Сахаровим та іншими правозахисниками. У травні 1972 року на наполегливу пропозицію радянської влади емігрував до США, де працював в університеті Буффало, потім — в Бостонському університеті. Автор теореми в області диадичних просторів[en], що отримала його ім'я. До 80-річного ювілею Вольпіна у 2004 році дисидент Володимир Буковський вніс пропозицію нагородити Вольпіна премією імені Сахарова за його заслуги в правозахисному русі. При цьому Буковський сказав:
Буковський також сказав, що «хвороба» Єсеніна-Вольпіна, від якої його «лікували» у психіатричних лікарнях, називається «патологічна правдивість». Живе в Бостоні (штат Массачусетс, США). З 1989 року неодноразово приїжджав на батьківщину. Єсенін-Вольпін — один з героїв документального фільму 2005 року «Вони вибирали свободу», присвяченого історії дисидентського руху в СРСР. Математична працяВ ранніх роботах Єсеніна-Вольпіна розглядались питання загальної топології, де він довів теорему Єсеніна-Вольпіна. Велика частина його більш пізніх праць стосується основ математики, де він ввів поняття ультрафінітизму, крайньої форми конструктивної математики, яка ставить під сумнів існування не лише нескінченних множин, а й навіть великих цілих чисел, таких як 1012. Він описав план для доведення несуперечності теорії множин Цермело-Френкеля з використанням методів ультрафінітизму в (Ésénine-Volpine, 1961), (Yessenin-Volpin, 1970) і (Yessenin-Volpin, 1981). Математичні публікації
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
