Євстафій Хархаліс

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хархаліс.
Євстафій Хархаліс
о. Євстафій
1980-ті роки
завідатель Тіснянського деканату
1933 — 1937
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: о. Мирослав Устияківський
декан Тіснянського деканату
1937 — 1947
декан Північного деканату
1957 — 1990
 
Освіта: Перемиська духовна семінарія УГКЦ
Народження: 3 жовтня 1898(1898-10-03)
Яворів
Смерть: 7 грудня 1992(1992-12-07) (94 роки)
Дзежгонь
Батько: Микола
Мати: Параскевія (Квас)
Прийняття священичого сану: 21 червня 1926

о. Євстафій Миколайович Хархаліс (3 жовтня 1898(18981003), Яворів — 7 грудня 1992, Дзежгонь) — останній декан Тіснянського деканату і парох (священник) парафіяльної греко-католицької церкви с. Довжиці Ліського повіту. Декан Північного деканату УГКЦ.

Життєпис

Навчався в початковій школі, згодом у чоловічій гімназії в Яворові (1908—1918). Служив в Австро-Угорській армії в ранзі капрала. Згодом в армії ЗУНР брав участь у польсько-українській війні за Львів і Східну Галичину.

З 1921 року навчався в Перемиській духовній семінарії, яку закінчив у 1925 р. Рукоположений 27 червня 1926 року. Недовго був вікарієм у Двірнику Ліського повіту.

Був адміністратором церкви в Хмелю Ліського повіту (16.07.1926 — 15.02.1932). З 16 лютого 1932 року по 28 квітня 1947 року — парох у селах Тісна і Довжиця Тіснянського деканату. З 1933 по 1947 роки — декан Тіснянського деканату.

Арештований Службою безпеки Польської Народної Республіки 11 травня 1947 року. Ув'язнений у таборі Явожно до 12 грудня 1948 року. Після звільнення переїхав на північ Польщі. З 1949 по 1957 року виконував душпастирські обов'язки в римо-католицькому обряді. Після відміни заборони УГКЦ в Польщі — греко-католицький парох парафій Дзежгоня, Доброго Міста і Пєнєжнє. Згодом — декан Північного деканату.

У 1976 році іменований почесним крилошанином Перемиської капітули УГКЦ. Службу греко-католицького пароху виконував до 1991 року. Помер 7 грудня 1992 року в м. Дзежгонь, похований у Лідзбарку-Вармінському.

Приватне життя

Народився в часи Автро-Угорської імперії в родині українських селян Миколи і Параскеви (до шлюбу Квас) у м. Яворів. Мав семеро братів та сестер, але до дорослого віку дожили тільки три сестри — Катерина, Анна і Ольга.

Одружився в лютому 1926 року з Євгенією Кушнір. Подружжя мало 5 дітей — Теодора, Анель, Володимир, Любомир і Богдан.

Посилання

Капеланство
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Католицтво»
П: Проєкт «Католицтво»

Література

  • Шематизм Перемиської Епархії. — Перемишль, 1936.
  • Сердюк В. А. Історія села Яблінки. 1496—1946. — Київ, 2014.
  • Прах Б. Духовенство Перемиської Єпархії. — Львів, 2015. — Т. 1 — С. 110—111.
  • Archiwum Archidiecezji Warmińskiej w Olsztynie, Teczka: Grekokatolicy do 1965, sygn. KXXVI ½; Teczka: Grekokatolicy 1966—1972, sygn. KXXVI ¼; Teczka Grekokatolicy 1973—1980, sygn. KXXVI ¼.
  • Hałagida I. Szpieg Watykanu. Kapłan greckokatolicki ks. Bazyli Hrynyk (1896—1977), s. 96, 157, 227.
  • Kopiczko A., Duchowieństwo greckokatolickie w diecezji warmińskiej 1947—1960 — miedzy akomodacją a odrębnością, [w:] Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach. Wobec doświadczeń przeszłości i przemian społeczno-politycznych w Polsce, pod red. M. Melnyka, Olsztyn 2006, s. 56-57.
  • Szorc Alojzy, Dzierzgoń od początku do dni naszych 1248—1998, Dzierzgoń 1998, s. 204.
  • Kopiczko A., Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach po II wojnie światowej, «Warmińskie Wiadomości Archidiecezjalne» 1997, nr 27, s. 106.
  • «Warmińskie Wiadomości Diecezjalne 1976», nr (?), s. 46-47; 1957, nr 4, s. 44.