Євна (велика княгиня)

Євна — дружина великого князя литовського Гедиміна, знана тільки по Хроніці Биховця XVI століття, джерелу пізньому й ненадійному, де згадується єдино у зв'язку з власною кончиною («bo kniahinia Jewna umerła»). Цю подію литовський дослідник Альвідас Нікжентайтіс датував 1344 роком. Прикметно, що автор чи то пак останній упорядник вищеназваної хроніки прямо співвідносить смерть господарівни з тим, що невзабарі Ольгерд та Кейстут влаштували змову й низложили молодшого брата Євнута, позоставленого батьком на віленському троні. З цього історики, як-от Олег Ліцкевич або ж Стівен Крістофер Ровелл, висновують, що Євна доклала руку к синовому сходженню на вершину влади, а, можливо, й допомагала йому правити[1][2][3].

Ім'я жінки має литовське походження й у своїй первісній формі *Jaunė перегукується з йменням Євнута: спільний корінь jaun- такий самий, що і в лит. jaunas «молодий», яке сягає праіндоєвропейського ще *i̯eu- «юний». У старопрусському ономастиконі віднаходяться схожі імена (Javne, Jawnutte, Jawne-gede)[4][5].

Щоправда, і дотепер не вщухають дебати, чи була вона єдиною Гедиміновою обраницею. Наприклад, Рауданська хроніка — сфальсифікована Теодором Нарбутом пам'ятка буцімто 1488 року, на котру покликались ранні дослідники — спогадує трьох: 1) Віду, дочку Відмунда, куронського бортника шведського походження ; 2) Ольгу, князівну смоленську; 3) Євну чи Єву, доньку полоцького князя Івана Всеволодовича, брата попередниці. Звісно, ніяких підтверджень цьому нема[6][7]. Дехто з медієвістів висловлював здогад, що їх могло бути двоє, чому вторить звістка Jüngere Hochmeisterchronik кінця XV століття об Наримунті як зведенім браті Ольгерда та Кейстута, втім майже усі джерела називають їх саме рідними братениками. На переконання ж вищепойменованого Стівена Ровелла, господар женився лишень раз — на язичниці, оскільки шлюб з польською або руською княжною неодмінно засвідчили б тогочасні джерела[2]. Суголосний йому Ян Тенговський висунув притім гадку, що Євна могла пошлюбитись ще до зайняття Гедиміном великокнязівського престолу.

За легендою, саме вона нібито заснувала православний чоловічий Ів'євський Успенський монастир, що припинив своє функціонування аж 1806 року[8].

Родина

Євна, якщо вважати її єдиною супутницею життя, народила чоловікові 7 синів (Монтивида, Наримунта, Ольгерда, Явнута, Кейстута, Коріята, Любарта) і 5 доньок[9]:

• Данута-Ельжбета, перед 1320 роком стала дружиною плоцького князя Вацлава Болеславовича;

• Марія, пішла під вінець з великим князем тверським Дмитром Михайловичем Грізні Очі;
• Альдона-Анна, 1325 р. побралась із польським королем Казимиром III;
• Євфимія (?), в 1331 вийшла заміж за галицько-волинського князя Юрія II Болеслава;
• Анастасія (Айгуста), стала жінкою великого московського князя Семена Івановича Гордого.

Примітки

1. Полное собрание русских летописей. — Т. 17: Западнорусские летописи. — СПб., 1907. — С.315
2. Rowell, Stephen Christopher (1994). Lithuania Ascending: A Pagan Empire within East-Central Europe, 1295–1345 (PDF). Cambridge University Press. с. 88, 282. ISBN 978-0-521-45011-9.
3. Лицкевич О. В. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора. — СПб : Дмитрий Буланин, 2019. — С. 128, 378. — ISBN 978-5-86007-918-2.
4. Pokorny, Julius. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch. Bern / München 1959/1969. P. 510
5. R. Trautmann. Die altpreußischen Personennamen. Göttingen, 1974. P. 39.
6. Narbutt, Teodor (1835). Dzieje starożytne narodu litewskiego. T. 1: Mitologia litewska. Wilno: nakładem i drukiem Antoniego Marcinowskiego. с. 159-160.
7. Келембет С. Рец. на: Лицкевич О. В. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора // Ruthenica. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2022. — Т. ХVII. — С. 147.
8. Шлевис Г. Православные храмы Литвы. — Вильнюс : Свято-Духов монастир, 2006. — С. 111—112. — ISBN 9986-559-62-6.
9. Клочовський Є. Історія Польщі до кінця XV століття / наук. ред.: А. Ґіль, В. Александрович; опрацюв. мап М. Юран; переклад Н. Яковенко. — Сандомир, 2005. — С. 74. — ISBN 83-85854-83-5.

Посилання

• Еўна // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. — 2010. — Т. 3: Дадатак А–Я. — С. 216.