Януш Зайдель

Януш Зайдель
пол. Janusz Zajdel
Ім'я при народженніJanusz Andrzej Zajdel
Народився15 серпня 1938(1938-08-15)
Варшава
Помер19 липня 1985(1985-07-19) (46 років)
Варшава
·рак легень[1]
ПохованняВаршава
ГромадянствоПольща Польща
Діяльністьпрозаїк
Сфера роботилітература
Alma materВаршавський університет
Мова творівпольська
Роки активності1961–1985
Напрямокпроза
Жанрфантастичний роман, повість, оповідання
Magnum opus«Уся правда про планету Ксі»
У шлюбі зJadwiga Zajdeld
Автограф
ПреміїПремія «Сфінкс», «Шльонкфа»
CMNS: Януш Зайдель у Вікісховищі

Януш Анджей Зайдель (пол. Janusz Andrzej Zajdel, 15 серпня 1938(19380815), Варшава — пом.19 липня 1985, Варшава) — польський прозаїк, письменник-фантаст, основоположник напрямку соціальної фантастики у польській літературі. За популярністю вважається другим після Станіслава Лема польським фантастом.[2][3] Його іменем названа найважливіша польська літературна нагорода в галузі фантастики.

Біографія

Януш Зайдель народився у Варшаві. Навчався у Варшавському університеті, який закінчив за спеціальністю «фізика атомного ядра». Тривалий час Януш Зайдель працював за спеціальністю у Центральній лабораторії радіологічного захисту. Він є автором багатьох багатьох науково-популярних книжок та статей, а також сценаріїв до науково-популярних фільмів. На початку 80-х років ХХ століття Януш Зайдель став одним із ініціаторів створення у лабораторії радіологічного захисту осередку профспілки «Солідарність».[4] Януш Зайдель також був активним членом польського товариства авторів ZAiKS, у складі якого брав активну участь у боротьбі з порушеннями авторських прав.[5]

Творчість

Як автор фантастики, Януш Зайдель дебютував на сторінках варшавського журналу «Młody Technik»[pl] оповіданням «Тау Кита» (пол. Tau Wieloryba) у 1961 році.[6] Загалом письменник опублікував 83 оповідання у різних періодичних виданнях.[7] Його першою збіркою оповідань стала книжка «Отрута мантезії» (пол. Jad mantezji), опублікована у 1965 році, а першим романом — «Лаланд 21185» (пол. Lalande 21185), опублікований у 1966 році.[3] Його перші твори написані в стилі класичної наукової фантастики. Автор описував у них контакти з іншими цивілізаціями, космічні польоти, неймовірні винаходи. Проте з кінця 70-х років ХХ століття, після того, як Зайдель приєднався до профспілкового руху «Солідарність», тональність його творів різко змінюється. Письменник віддав перевагу створенню серії соціологічно-політичних романів, першим із яких був виданий у 1980 році «Циліндр ван Троффа» (пол. Cylinder van Troffa). У них Зайдель описував та вивчав тоталітарне суспільство, яке у його творах є повністю контрольованим та вкрай обмеженим.

Фактично всі романи Януша Зайделя є антиутопіями, в яких доводиться неможливість створення ідеального суспільства із нав'язаними зверху правилами. Сучасники легко могли знайти прототипів героїв його романів у оточуючому їх суспільстві, що дозволило деяким критикам віднести ці романи до політичних, лише із фантастичнною зовнішньою оболонкою.[8] Один із найпопулярніших його романів — Межа пекла — описує Землю, якій нав'язано «єдино правильну» суспільну систему і яка знаходиться під постійним наглядом «Великого Брата». У деяких романах Зайдель прямо посилається на інші антиутопії, зокрема, в романі Рай один із головних героїв носить ім'я Нікор Орлей Гаксвелл (анаграма Орвелл+Гакслі, класики антиутопії).

Творчість Анджея Зайделя надихнула багатьох польських фантастів молодшого покоління, та породила цілу плеяду авторів соціальної фантастики в країні (серед яких Мацей Паровський, Марек Орамус, Анджей Кшепковський).[3] Його твори перекладались на низку іноземних мов — білоруську, болгарську, чеську, есперанто, фінську, німецьку, російську, англійську, словенську та угорську.[9][10][3] Януш Зайдель був також активним членом як польського фандому[4], так і міжнародного фандому, і членом World SF.[7]

Американський письменник-фантаст Фредерик Пол присвятив свою антологію «Оповідання з планети Земля» (англ. Tales From The Planet Earth) Янушу Зайделю та Бертраму Чендлеру.[11] У цій антології опубліковано єдиний перекладений англійською мовою твір Зайделя — оповідання «Дуже важка місцевість» (пол. Wyjątkowo trudny teren, в англійському перекладі «Particularly Difficult Territory»).[9]

Особисте життя

Януш Зайдель був одружений із Ядвігою Зайдель[pl], у подружжя була дочка Іоанна.[12]

Смерть

Януш Зайдель помер 19 липня 1985 року у Варшаві. Офіційною причиною смерті письменника названо рак легень. Ймовірними причинами виникнення цього захворювання у Зайделя вважається його робота в місцях із підвищеним рівнем радіоактивного випромінювання, а також любов до паління цигарок низької якості. Незавершеними після смерті письменника залишились твори «Другий погляд на планету Ксі», «Енклав», «Щупальця», «Спокушування лихом», «Резидіум».[3]

Нагороди і відзнаки

У 1973 році Януш Зайдель отримав відзнаку «Magnum Trophaeum» за багаторічну співпрацю із журналом «Młody Technik». У 1980 році письменник став лауреатом нагороди Міністерства культури та мистецтв Польщі за роман «Циліндр ван Троффа». У 1984 році Януш Зайдель отримав премію «Золота сепулька» за роман «Вихід із тіні». У тому ж році письменник отримав премію Сілезького клубу фантастики «Шльонкфа».[13]

У 1985 письменник помер, і в цьому році посмертно отримав Премію Польського Фандому за роман «Рай». Ця премія з 1986 року отримала ім'я Януша Зайделя. Традиційно її вручає вдова письменника Ядвіга Зайдель.[7][10]

Твори

Збірки оповідань

Посмертні видання

  • «Куди їде цей трамвай?» (пол. Dokąd jedzie ten tramwaj?), 1988.)
  • «Вищі доцільності» (пол. Wyższe racje), складена Мареком Орамусом, 1988.
  • «Прощальний лист» (пол. List pożegnalny) — до неї також входять конспекти незакінчених повістей та романів, 1989.
  • «Донесення з першоджерела» (пол. Relacja z pierwszej ręki), складена Ядвігою Зайдель, 2010.
  • «Дивний невідомий світ» (пол. Dziwny nieznany świat), I том вибраних оповідань], 2014, у формі електронної книги.
  • «Цей чудовий день» (пол. Ten piękny dzień), II том вибраних оповідань, 2014, у формі електронної книги.
  • «Felicitas», III том вибраних оповідань, 2014, у формі електронної книги.
  • «Резидіум» (пол. Residuum) — включає також конспекти незакінчених романів та вірші, 2014, у формі електронної книги.

Романи

Посмертні видання

Інші

  • «Izotopy promieniotwórcze», 1973.
  • «Wybrane zagadnienia z fizyki jądrowej» (співавтор Божена Гостковська, 1975).
  • «Promieniowanie jonizujące», 1976.
  • «Ogólne zasady ochrony przed promieniowaniem jonizującym» (співавтор Тадеуш Майлє, 1976).
  • «Bezpieczeństwo i higiena pracy przy użytkowaniu promieniowania jonizującego», 1975.

Примітки

  1. ↑ https://culture.pl/pl/tworca/janusz-andrzej-zajdel
  2. ↑ Frederik Pohl; Elizabeth Anne Hull (15 жовтня 1986). Tales From The Planet Earth. St. Martin's Press. с. 268. ISBN 978-0-312-78420-1. Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 31 січня 2017. (англ.)
  3. ↑ а б в г д Janusz Andrzej Zajdel. Culture.pl. Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014. (пол.)
  4. ↑ а б Janusz Zajdel — ojciec polskiej fantastyki socjologicznej [Архівовано 21 квітня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  5. ↑ Lech Jęczmyk: Cylinder van Troffa – Posłowie. Warszawa: superNOWA, 2008, ss. 235-240. ISBN 978-83-7578-003-1.  (пол.)
  6. ↑ oprac. Jadwiga Zajdel: Bibliografia twórczości Janusza A. Zajdla (z przekładami). W: Janusz Zajdel: List pożegnalny. Warszawa: Wydawnictwo Alfa, 1989, s. 195. ISBN 83-7001-189-6.  (пол.)
  7. ↑ а б в Janusz Andrzej Zajdel [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  8. ↑ Rzeczpospolita Marek Oramus «Nowe mapy piekła» [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  9. ↑ а б Authors : Zajdel, Janusz A : SFE : Science Fiction Encyclopedia. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014. (англ.)
  10. ↑ а б JANUSZ A. ZAJDEL [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
  11. ↑ Frederik Pohl; Elizabeth Anne Hull (15 жовтня 1986). Tales From The Planet Earth. St. Martin's Press. ISBN 978-0-312-78420-1. p. v (англ.)
  12. ↑ Przyjaciele i patroni: Jadwiga Zajdel. zajdel.art.pl. Процитовано 8 грудня 2015. (пол.)
  13. ↑ Śląkfa. Oficjalna strona nagrody [Архівовано 31 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)

Посилання