Шуманн народився в Гамбурзі, де він виріс із двома старшими братами в сільській місцевості Кірхвердер у районі Бергедорф[6][7]. У дитинстві Шуманн захоплювався танцями та грою на фортепіано, що принесло йому роль юного Моцарта в німецькій прем'єрі мюзиклу «Маленький Моцарт» у театрі «Ноєр Флора[de]» в Гамбурзі, коли йому було 9 років[6]. Після виступу, коли він купував шоколадку на заправці, до нього підійшла агентка талантів і простягнула свою візитку. Шуманн підписав з нею контракт і записався на курси акторської майстерності в театральну школу[de] «New Talent»[7].
Шуманн став відомим у 2011 році, у віці 17 років, завдяки ролі другого плану в фільмі «Домашнє відео»[de], драмі про кібербулінг, де він зобразив Генрі, школяра, який залякує однокласника, головного героя, котрого зіграв Йонас Най[de], доводячи до самогубства[10]. Фільм отримав визнання критиків, вигравши численні нагороди, включно з Deutscher Fernsehpreis[de] за найкращий телефільм. Гра Шуманна принесла йому номінацію на премію «Нові обличчя»[de] як найкращий молодий актор. У наступному році він отримав роль другого плану у фільмі «Барбара», а також у фільмі «Закінчення середньої школи[de]», де він зіграв молодого торговця наркотиками, за що, разом із акторським ансамблем[en], був нагороджений спеціальним призом журі на Гессенській телевізійній премії[de] (2012)[6].
У 2017 році Шуманна взяли на головну роль у схваленій критиками антиутопічній драмі «Молодь без Бога[de]», де був антагоністом Яніса Нівенера[15]. У тому ж році він отримав роль Альбрехта фон Шлахта в комедії «Вище суспільство»[de][16]. У 2019 році він з'явився разом з Кірою Найтлі в британській історичній драмі «Наслідки», а також у другому сезоні драматичного серіалу «Шаріте»[de], який поширює Netflix. Події розгортаються в лікарні Шаріте в Берліні під час Другої світової війни. Шуманн зображує Отто, брата головного героя, гомосексуального студента медицини, який виступає проти нацистського режиму. Відслуживши військовий обов'язок, він повертається з війни працювати в госпіталі, де закохується в Мартіна. Вони тримають свій роман у таємниці, побоюючись, що Мартіна відправлять до концентраційного табору через параграф 175[de], німецький закон, згідно з яким гомосексуальні акти є злочином[de][17].
У 2019 році на екрани вийшла романтична драма «Так близько до горизонту[de]» з Шуманном у головній ролі. Він зіграв модель і кікбоксера Денні Тейлора, постраждалого від сексуального насильства в дитинстві, якого батько заразив ВІЛ. Фільм є екранізацією однойменного бестселера Джесіки Кох[bg] про її реальні стосунки з Денні Тейлором. У фільмі розповідається про те, як Джессіка, яку грає Луна Ведлер, намагається налагодити стосунки з ВІЛ-позитивною людиною, яка пережила важку травму в дитинстві, у той час, коли не було ефективних антиретровірусних ліків, які б запобігли розвитку ВІЛ-інфекції в діагноз СНІД[18]. Гра Шуманна принесла йому першу премію «Юпітер»[de] за найкращу чоловічу роль[5].
У наступному році Шуманн з'явився у фільмі «Мисливець на монстрів» з Мілою Йовович у головній ролі та отримав головну роль у драматичному фільмі «9 днів неспання[de]» про Еріка, залежного від метамфетаміну, який бореться з наркоманією з 14 років. Роль наркомана принесла Шуманну йому другу премію «Юпітер»[de] за найкращу чоловічу роль[4].
Станом на 2021 рік він зображує Франца Йосипа I у відзначеному нагородами історичному драматичному серіалі «Сісі» з Домінік Девенпорт[de] у ролі Сісі. Ця роль принесла Шуманну третю премію «Юпітер» за найкращу чоловічу роль. У лютому 2023 року серіал було продовжено на третій сезон[19].
Активізм та інші починання
26 грудня 2020 року Шуманн опублікував в Instagram фотографію зі своїм партнером Феліксом Круком, що міжнародні ЗМІ розцінили це як публічний камінг-аут як гея[20]. У 2021 році Шуманн розкритикував наратив камінг-ауту та пояснив, що ніколи не приховував своєї гомосексуальності, заявивши, що опублікував фотографію свого партнера лише «на знак підтримки ЛГБТК-спільноти»[21]. У лютому 2021 року він був одним із 185 акторів, які підписали маніфест #ActOut, ініціативу німецьких квір-акторів, спрямовану на досягнення видимості та різноманітності в кіно та театрі[22].