Довжина птаха становить 9-10 см. Колір верхньої частини тіла варіюється від оливково-сірого до більш темного оливково-коричневого. Гузка темно-жовта. Живіт кремового кольору. Дзьоб темний.
Номінативний підвид A. i. iredalei мешкає шістьма окремими популяціями в Західній Австралії, а також окремою популяцію в екорегіоні Карнарвон. Представники підвиду A. i. hedleyi мешкають на сході Австралії, представники підвиду A. i. rosinae мешкають на півдні Австралії.
Карликові шиподзьоби живуть в чагарниках і солончаках, поблизу солоних озер, на пустищах. Рідко зустрічаються поодинці, живуть парами або зграйками до восьми птахів.
Раціон
Карликові шиподзьоби харчуються комахами і павуками, яких ловлять серед чагарників. Вони рідко шукають здобич на землі, віддаючи перевагу високим чагарникам і деревам.
Розмноження
Сезон розмноження триває з липня по листопад. Гнізда невеликі, розміщуються в чагарнику. В кладці зазвичай три яйця.
Збереження
МСОП вважає цей вид таким, який не потребує особливих заходів зі збереження. Однак в Австралії підвиди A. i. iredalei і A. i. rosinae вважаються вразливими, стан збереження підвиду A. i. hedleyi вважається близьким до загрозливого.[4][5] Підвид A. i. iredalei вимер на Північній території. Він вважаєтться єдиним птахом, якій вимер на Північній території з початку європейської колонізації.[6]
↑Department of the Environment and Water Resources (2007). Acanthiza iredalei iredalei in Species Profile and Threats Database, Department of the Environment and Water Resources, Canberra. Available from: [1] [Архівовано 23 листопада 2008 у Wayback Machine.].