Ліндберг народився 4 лютого 1902 в Детройті, Мічиган. Незабаром, після його народження сім'я переїхала до Літл-Фолс, Міннесота (англ.Little Falls, Minnesota). Батько Ліндберга — Чарльз Огаст Ліндберг (англ.Charles August Lindbergh) — член Палати Представників США, був пацифістом, противником військового втручання США в Першій світовій війні та у 1913 році противник «Закону про Федеральний резерв» (англ.1913 Federal Reserve Act).
Маленький Чарльз дуже цікавився технікою. Спочатку це обмежувалося автомобілем Saxon Six, що належав сім'ї, пізніше — мотоциклом Excelsior. Через розлучення батьків Ліндберг змінив декілька шкіл, потім вступив до Вісконсинського університету в Медісоні на факультет інженерної механіки, де й захопився льотною справою. За 2 роки Ліндберг залишив факультет механіки і став кадетом льотної школі в Лінкольні, штат Небраска[джерело?].
Польоти
У віці 25 років Чарльзу Ліндбергу присуджено «Ортіґську премію» (англ.Orteig Prize) як першому пілоту, який сам один перелетів Атлантичний Океан[5] з Нью-Йорка до Парижа без проміжної посадки (англ.non-stop). Літак пробув у повітрі 36 годин з 20 по 21 травня 1927 року. Відстань перельоту становила близько 5 800 км. Ліндберг здійнявся в небо з Поля Рузвельта, Гарден-Сіті, Лонг-Айленд (англ.Roosevelt Field, Garden City, Long Island), приземлився на аеродромі Париж-Ле-Бурже та здобув через це всесвітню славу.
З 1927 по 1935 Ліндберг активно сприяв розвиткові американської комерційної авіації.
Викрадення сина
1 березня 1932 року було викрадено півторарічного сина Ліндберга. Батьки отримали вимогу передати 50 тисяч доларів викупу, який вони сплатили, однак дитина не повернулася додому. За десять тижнів тіло хлопчика знайшли: насправді, дитину вбили за декілька годин після викрадення.
Викуп було сплачено золотими сертифікатами, термін дії яких закінчувався в 1933, що й допомогло вийти на підозрюваного — Бруно Гауптманна. Почерк Гауптманна збігався з почерком особи, що написала листа про викуп. Були надані й інші докази, однак підозрюваний не визнав себе причетним. Дружина Гауптманна та його працедавець стверджували, що на момент вбивства Бруно був у Нью-Йорку.
Багато аспектів цієї справи мали неоднозначні трактування. Проте присяжні визнали Бруно Гауптманна винним у викраденні та вбивстві. 3 квітня 1936 року Гауптманна стратили на електричному стільці. Наразі багато істориків, криміналістів та незалежних вчених вважають докази недостатніми, а Гауптманна непричетним до викрадення.
Трагедія стала сенсацією. Репортери, фотографи та зіваки постійно оточували дім Ліндбергів. Через це у 1935 році Ліндберг з сім'єю переїхав до Європи. Конгрес прийняв «Закон Ліндберга», за яким викрадення стало федеральним злочином. Зловживання фотографуванням у залі суду мало наслідком повну заборону на фотографії в залі суду, що створило традицію репортерського малюнку.
Участь в Другій світовій війні
У 1930-х роках Ліндберг був головою організації (англ.America First Committee), організації, яка була противником військового втручання США в Другій світовій війні. Першого квітня 1941 року Ліндберг відмовився очолити корпус американської армії.
Після нападу на Перл-Харбор Ліндберг подав заяву про повернення на військову службу, проте йому було відмовлено.
Після завершення війни Ліндберг був консультантом Начальника штабу ВПС США та авіакомпанії Pan American World Airways.
Повоєнні роки
У 1954 році Ліндбергу присуджено Пулітцерівську премію за свою біографію «Душа Сент-Луїса» (англ.Spirit of St. Louis).