Словенська академія наук і мистецтв (словен. Slovenska akademija znanosti in umetnosti, SAZU) — вищий національний науковий заклад Словенії, що об'єднує вчених і художників, обраних у члени Академії завдяки значним досягненням в галузі науки й мистецтва. Місія Словенської академії наук і мистецтв — сприяти розвитку наукової думки і художньої творчості.
Діє з 12 листопада 1938 року у Любляні. До 1943 року називалася Академія науки і мистецтва (словен. Akademija znanosti in umetnosti, AZU), під час другої світової війни отримала сучасну назву. Діяльність академії визначається Законом про Словенську академії наук і мистецтв (словен. Zakon o Slovenski akademiji znanosti in umetnosti), прийнятому 20 липня 1886 року[джерело не вказане 2010 днів], з рядом змін та доповнень, останні з яких були введені 28 липня 1994 року[6].
Історія
Витоки академії
Хоча Словенська академія наук і мистецтв виникла тільки в першій половині XX століття, її витоки сягають до 1693 року, тобто до XVII століття, коли виникли Французька академія, Королівське товариство в Лондоні і Академія німецьких природознавців у Швайнфурті. У Любляні була утворена попередниця сьогоднішньої академії — Academia operosorum Labacensium — спільнота з двадцяти трьох осіб, серед яких були юристи, теологи, лікарі. Першим головою спільноти був Янез Крстник Прешерен (словен. Janez Krstnik Prešeren), доктор теології і любитель-поет. Academia operosorum відкрила шлях бароковому мистецтву в Словенії, а Любляна стала центром словенського бароко. Члени академії в 1701 році запропонували організувати в Любляні першу публічну бібліотеку. В кінці того ж року, мабуть, за їх прикладом, виникло товариство Academia philharmonicorum Labacensium — перше об'єднання музикантів та любителів музики в Словенії.
Academia operosorum Labacensium припинила своє існування близько 1725 року. Однак через сто років в епоху Просвітництва з'явилася нова академія (в 1779 році). У спільноту, що виникла з ініціативи Блажа Кумердея[sl], увійшли майбутні діячі словенського відродження Марко Похлін, Юрій Япель[ru], Антон Томаш Лінгарт. Нові академіки займалися в першу чергу словенською історією та мовою, а також іншими мовами, поезією, риторикою, філософією, медициною і правом. Друга академія незабаром припинила своє існування, імовірно, за розпорядженням влади, і з кінця XVIII століття настав довгий період, коли у словенців не було свого об'єднання вчених і митців.
У другій половині XIX століття виникла Словенська матіца (словен. Slovenska matica), метою якої було всемірне поширення грамотності в Словенії, з'явилися також інші просвітницькі товариства, однак академія наук залишалася лише мрією, здійсненою лише під час так званої першої Югославії.
Історія розвитку Словенської академії наук і мистецтв
Діяльним організатором Академії був філолог Фран Рамовш[ru], багато сил віддав розвитку організації науки в Словенії на початку XX століття. Коли в 1919 році виник університет у Любляні, Наукове гуманітарне товариство з допомогою Словенської матиці, Народної галереї (словен. Narodna galerija) і товариства «Юрист» (словен. Pravnik) почало підготовчі роботи, і в 1938 році вони були успішно завершені. Перед відкриттям Академії були обрані перші вісімнадцять членів академії, а 4 січня наступного року за королівським указом був обраний її перший голова — славіст Райко Нахтігал[ru].
Під час другої світової війни Академія не припинила свого існування і продовжувала діяльність (в основному видавничу) під керівництвом Мілана Відмара. Після закінчення війни академія була реструктурована: замість первісних чотирьох відділень спочатку виникло п'ять, потім шість, виникали нові інститути та секції. Сформувалася академія інститутського типу за зразком Академії наук СРСР, проте з 1955 року до 1958 року з її складу спочатку вийшли великі технічні інститути — інститут фізики ім. Йоже Стефана (словен. Fizikalni inštitut Jožefa Stefana), інститут хімії ім. Бориса Кідрича (словен. Kemični inštitut Borisa Kidriča), електротехнічний інститут (словен. Inštitut za elektriško gospodarstvo) і нарешті інститут турбомашин (словен. Inštitut za turbinske stroje). У віданні Академії залишилися гуманітарні та деякі природничо-наукові інститути. В цей час було скасовано автономію академії (закони 1948 і 1949 року), повернуто їй лише за законом 1980 року. У післявоєнні роки значно зросла продуктивність академії, особливо в період з 1952 року по 1976 рік, під час головування словенського літературного критика Йосипа Відмара[sl].
Після другої світової війни Словенська академія наук і мистецтв здійснила низку важливих для Словенії проектів, наприклад, підготувала Словник словенської літературної мови[sl] (словен. Slovar slovenskega knjižnega jezika) і Словенський біографічний словник[ru] (словен. Slovenski biografski leksikon).
У 1981 році гуманітарні та природничо-наукові інститути були об'єднано в Науково-дослідний центр САНМ[sl] (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU), основна мета якого — дослідження в галузі минулого і сьогодення Словенії.
У 1994 році було прийнято закон про Академію, який гарантував їй автономію і незалежність її діяльності. Словенська академія стала в один ряд з іншими європейськими академіями наук, уклала договори про співпрацю приблизно з тридцятьма академіями, стала членом міжнародних наукових і академічних організацій. Біофізик Боштьян Жекш[sl], голова Академії з 2002 року до 2008 року, продовжував широке міжнародне співробітництво Словенської академії в різних галузях науки і мистецтва.
Структура Словенської академії наук і мистецтв
Словенська академія наук і мистецтв складається з 6 секцій (словен. razred), за галузями науки дві з них додатково поділяються на відділення (oddelok):
- I секція історичних і суспільних наук (секретар секції — акад. Славко Спліцхал[sl]). Секцію складають два відділення:
- відділення історичних наук (керівник акад. Біба Тержан[sl]);
- відділення суспільних наук (керівник акад. Йоже Менцінгер).
- ІІ секція філології та літературознавства (секретар секції — ч.-к. Марко Сной[ru]).
- ІІІ секція математичних, фізичних, хімічних і технічних наук (секретар відділення — акад. Франц Форстнерич). Секцію складають два відділення:
- відділення математики, фізики і хімії (керівник ч.-к. Матей Брежар[sl]);
- відділення технічних наук (керівник акад. Іван Братко[sl]).
Крім того, в структуру Словенської академії наук і мистецтв входять:
- відділ міжнародного співробітництва і координації наукових досліджень;
- бібліотека САНМ — третя за величиною бібліотека Словенії.
Академія заснувала також Науково-дослідний центр САНМ (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU (ZRC SAZU)), який об'єднує 17 інститутів і дослідних груп.
Голови академії
- Райко Нахтігал[ru], славіст (1939—1942)
- Мілан Відмар, інженер-електротехнік, шахіст, філософ і письменник (1942—1945)
- Франце Кідрич, історик (1945—1950)
- Фран Рамовш[ru], філолог (1950—1952)
- Йосип Видмар[sl], літературний критик (1952—1976)
- Янез Мілчинський[sl], фахівець із судової медицини (1976—1992)
- Франце Берник[sl], історик літератури (1992—2002)
- Боштьян Жекш[sl], біофізик (2002—2008)
- Йоже Тронтель, лікар-невролог (2008—2013)
- Марко Мушич[sl], архітектор (2014)
З 2014 року посаду голови академії займає Тадей Байд[sl].
Члени академії
В особовому складі Словенської академії наук і мистецтв розрізняється кілька ступенів членства в залежності від заслуг перед словенською наукою чи мистецтвом, словенського походження чи громадянства
- Дійсний/ординарний член (словен. redni član), який також може називатися «академіком»;
- Екстраординарний член (izredni član), передбачає менші заслуги порівняно з академіками — приблизно відповідний російському статусу члена-кореспондента. Ординарними і екстаординарними членами можуть бути обрані діячі науки або мистецтва, що володіють громадянством Словенії або, за його відсутності, словенським походженням і активним зв'язком з країною.
- Іноземний член (dopisni član, тобто «член-кореспондент» в старому значенні цього терміна) — при відсутності словенського громадянства або походження, на тлі відповідності іншим вимогам для дійсного члена та особливо важливих заслуг перед наукою або мистецтвом Республіки Словенія;
- Почесний член (častni član).
На час складання списку[коли?][уточнити] у чинному складі академії є 76 дійсних членів, 16 членів-кореспондентів та 77 іноземних членів.
У нижченаведеній таблиці перераховані всі діючі (живі) на момент складання або оновлення списку[коли?] дійсні члени САНМ із зазначенням дати народження та обрання, а також приналежності до секції академії та основної спеціалізації. Таблиця сортується за всіма колонками; спочатку члени відсортовані за секціями, а всередині них — за прізвищами в порядку українського алфавіту. Академік, який обіймає посаду голови академії, виділений жовтим тлом, секретарів секцій — зеленим, начальників відділень секції — блакитним фоном.
Примітки
Посилання