[1][2]Любо́в Анто́нівна Пшени́чна ( 29 червня 1955 року, с. Закриниччя, Баранівського району Житомирської області) — українська поетеса, педагог. Дружина письменника Миколи Пшеничного.[3]
Життєпис
Закінчила дошкільне відділення Рівненського педагогічного інституту. Працювала учителем та вихователем. Відмінник народної освіти УРСР. Викладала у Дубенському педагогічному коледжі, працювала в Дубенському міськвідділі соцзахисту на Рівненщині.
Голова Дубенської регіональної організації Національної спілки письменників України.
Багато пісень на вірші Любові Пшеничної написала композиторка Галина Мосійчук («Маленька зіронька», «Катерина», «Жорна», «Мої земляки», «Бабине літо», «Дорога», «Кобзарева пісня», «Вербова колиска»).
Твори Любові Пшеничної введені у шкільні підручники для учнів молодших класів, друкувалися в перекладах російською, білоруською, тувинською мовами.
Лауреат обласної літературної премії імені Валер'яна Поліщука.
Книги
- «Чорногузики» (1988),
- «День народження сопілки» (1989),
- «Весела абетка» (1992),
- «Боря з Мухоморії та його друзі» (1991),
- «Дитейка» (1992),
- «Картопляна історія» (1992),
- «Сонна лічилка» (1992),
- «Босоніж по материнці» (1995),
- «Вогник на калині» (2001), "
- «Любавин дзвін» (2003),
- «Дика лілея» (2005),
- «Калиновий дід» (2005),
- «Бегемотове болото» (2007),
- «Коли зацвітуть лілеї» (2008),
- «Микола Жулинський. Літературний портрет» (2000)
- «Моє королівство» (2017)[4] та ін.
Примітки
- ↑ Пшенична Любов Антонівна // Премії Рівненщини за досягнення у сфері літератури, культури і мистецтва. - Рівне, 2019. - С. 65, 126
- ↑ Любов Пшенична // Сучасні письменники Рівненщини. - Рівне, 2016. - С. 134-135
- ↑ Пшенична Любов Антонівна // Пащук І. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини / І. Пащук. — Рівне, 2005. — С. 151.
- ↑ Книги двох письменниць із Дубенщини визнали кращими в області. Теза TV. Процитовано 20 січня 2023.
Посилання
