Принц Євген (лінкор)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Принц (значення).
"Принц Євген"
SMS Prinz Eugen
Роззброєний лінкор у Тулузі. 1920
Служба
Тип/клас лінкор
Держава прапора
Належність Ц.к. військово-морські сили Австро-Угорщини (KuK Kriegsmarine)
Корабельня Stabilimento Tecnico Triestino Трієст
Закладено 24 вересня 1910
Спущено на воду 30 листопада 1912
Введено в експлуатацію 8 липня 1914
Виведений зі складу флоту Потоплений 28 червня 1922
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж стандартна 22 078 т
Довжина 160 м
Ширина 27,3 м
Осадка макс. 8,8 м
Бронювання Борт 100-280 мм

Цитадель 180-200 мм Палуба 48 мм Башти 205 мм Барбети 280 мм Каземати 100 мм Передня бойова рубка 250-356 мм Задня рубка 250 мм

Технічні дані
Рухова установка 12 котлів Ярроу, 4 парові турбіни Парсонса
Гвинти 4
Потужність 25 000 к.с.
Швидкість max. 20 вуз.(37 км/год.)
Автономність плавання 4200 миль (7800 км)(10 - вузловим ходом (19 км/год.))
Екіпаж 962-1.050 чол.
Озброєння
Артилерія 12 × 30,5 см (у 4 баштах)

12 × 15,0 см (в одиночних казематах) 18 × 7,0 см

Торпедно-мінне озброєння 2 торпедні апарати 2×∅ 53,3 см (під водою по сторонах)

Лінкор «Принц Євген» («Принц Ойген», нім. SMS Prinz Eugen) — був одним з бойових кораблів класу Теґеттгофф (Вірібус Унітіс) військово-морських сил Австро-Угорщини, до якого належали до якого належали лінкори «Теґеттгофф», «Вірібус Унітіс», «Святий Стефан». Названий на честь австрійського фельдмаршала XVII–XVIII ст. Євгена Савойського.

Історія

Був збудований на верфі Трієсту. Після зачислення до складу флоту був відправлений 7 серпня 1914 для підтримки німецького важкого крейсеру «Гебен» і відкликаний наступного дня. Брав участь 23 травня 1915 в обстрілі узбережжя Італії, 8 червня у невдалому поході до проливу Отранто.

Після розпаду Австро-Угорщини 5 листопада до 1 грудня 1918 ходив під італійським прапором. Був переданий по умовах мирного договору Франції і переведений 25 серпня 1920 до бази в Тулоні. Був використаний 28 липня 1922 як ціль для французьких лінкорів і потоплений після обстрілу з далекої дистанції.

Див. також

Джерела

  • Siegfried Breyer: Schlachtschiffe und Schlachtkreuzer 1905–1970. J. F. Lehmanns Verlag, München 1970, ISBN 3-88199-474-2.
  • Anthony Preston, Randal Gray (Hrsg.): Conway's All the World Fighting Ships 1906–1921. Conway Maritime Press Ltd, London 1985, ISBN 0-85177-245-5.
  • Wladimir Aichelburg: K.u.k. Flotte 1900–1918. Österreichische Staatsdruckerei, Wien 1998, ISBN 3-8132-0573-8.
  • Richard Hough: Dreadnought. A History of the Modern Battleship. Verlag Periscope Publishing Ltd., Penzance 2003, ISBN 1-904381-11-1.

Посилання