Народилася 7 липня 1861 у Кавендіші (штат Вермонт) у сім'ї Джулії (до шлюбу Адамс) і Єфраїма Стівенсів. Після смерті матері батько одружився знову, і сім'я переїхала у Вестфорд (штат Массачусетс).
Успішно закінчила Вестфордську академію у 1880 році. Упродовж трьох семестрів викладала, а потім продовжила освіту у Нормальні школі Вестфілда (Массачусетс) (педагогічний навчальний заклад, зараз Вестфілдський університет), де за два роки завершила чотирирічний курс навчання з найвищим балом серед 30 студентів групи.[6][7]
Стівенс вчителювала у старшій школі, була бібліотекаркою, викладала курси з фізіології та зоології, а також математики, латини та англійської. На її інтерес до зоології, імовірно, вплинули літні курси поблизу Мартас-Віньярда у 1890-х роках.[8]
Пізніше навчалася в Стенфорді, де здобула ступінь бакалавра у 1899, магістра — в 1900 році. Також завершила дипломну роботу з фізіології під керівництвом професора Дженкінса та гістології / цитології під керівництвом професорки Мак-Фарланд.[9]
Стівенс продовжила свої дослідження з цитології в Брін-Морському коледжі під впливом роботи попереднього керівника біологічного факультету, Едмунда Бічера Вілсона, і його наступника, Томаса Ганта Моргана.[7] У свій перший рік у Брін-Морі Стівенс отримала стипендію на наукову роботу з біології. Наступного року її запросили на навчання до Вюрцбурзького університету в Німеччині.[6] Вона також вивчала морські організми в Гельґоланді і на Неапольській зоологічній станції.[9][10] Після здобуття ступеня доктора філософії в Брін-Морі Стівенс стала асистенткою в Інституті Карнегі у Вашингтоні у 1904—1905, в результаті чого з'явилися кілька подальших досліджень зародкових клітин у попелиць. За статтю 1905 року Стівенс отримала нагороду розміром 1000$ за найкращу наукову статтю, написану жінкою. Інша робота, «Дослідження сперматогенезу», ознаменувала її входження у перспективний напрямок досліджень визначення статі і хромосомного спадкування.[6] Саме в цьому інституті у 1905 році вона у опублікувала у вигляді звіту свою роботу з визначення статі[джерело?]. У Брін-Морі Стівенс працювала над тематикою регенерації у примітивних багатоклітинних організмів, будови одноклітинних організмів, розвитком сперматозоїдів і яйцеклітин, зародкових клітин комах і поділу клітин у морських їжаків і черв'яків.[6]
Кар'єра
Стівенс стала однією з перших американок, визнаних за внесок у науку. Найвище звання, яке вона отримувала — співробітниця з експериментальної морфології (1905—1912). Завдяки спостереженням над хромосомами комах у 1905 Стівенс виявила, що у деяких видів хромосоми відрізняються між статями. Це відкриття стало першим випадком, коли спостережувані розбіжності хромосом можна було пов'язати зі спостережуваними відмінностями у фізичних властивостях (тобто, чи є особина чоловічої чи жіночої статі). Стівенс визначила Y-хромосому в борошняного хрущакаTenebrio та прийшла до висновку, що хромосомна ознака статі залежить від наявності або відсутності Y-хромосоми.
Стівенс не отримала повної постійної посади в університеті. Однак вона досягла кар'єри дослідниці в провідних морських станціях і лабораторіях, маючи 38 публікацій, з котрих деякі значно вплинули на розвиток уявлень про хромосомну спадковість. В результаті дослідження Стівенс надала ключові докази менделевських і хромосомних теорій спадковості.[6][11]
Після смерті Стівенс Томас Гант Морган написав великий некролог для журналу Science.[12] У більш ранньому рекомендаційному листі він писав: «З усіх аспірантів, які у мене були за останні дванадцять років, у мене не було жодного, який був би настільки здібним і незалежним у дослідженнях, як міс Стівенс».[13]
Нетті Марія Стівенс похована у Вестфілді (штат Массачусетс) на кладовищі поряд з могилами її батька Єфраїма та сестри Емми.[9]
↑ абGilgenkrantz, Simone (15 жовтня 2008). Nettie Maria Stevens (1861–1912) (French) . Clérey-sur-Brénon, France: Médecine/Sciences. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 18 серпня 2013.
Ogilvie, M B; Choquette C J (Aug 1981). Nettie Maria Stevens (1861–1912): her life and contributions to cytogenetics. Proceedings of the American Philosophical Society. United States. 125 (4): 292—311. ISSN0003-049X. PMID11620765.