Кринички розташовані в центральній частині Дніпропетровської області за 40 км на південний захід від Дніпра. Через селище протікає річка Мокра Сура, на якій створено кілька штучних водойм.
На території сучасного селища знайдено та досліджено археологами курганне поховання сарматів.
Сучасне поселення у цьому місці засноване в другій половині XVIII століття.
Назва Кринички пов'язана з наявністю поблизу цього поселення в долині Мокрої Сури та прилеглих балках великої кількості незамерзаючих джерел із смачною питною водою. Перші поселенці та подорожні чумацьким шляхом копали щороку тимчасові криниці. Тривалий час паралельно використовувалась ще одна назва — Криничуватка[2].
Основну частину мешканців села складали державні селяни. Протягом другої половини XIX століття чисельність населення зазнавала великих коливань: 1859 року тут мешкало 2 587 jcs,[3], 1886 року — 4 363 жителі, але до 1898 року населення зменшилось до 2 410 осіб[4]. Причиною цього були неврожаї і переселення людей на південь з метою знайти роботу.
На початку XX століття соціально-економічні зміни сприяли розвитку Криничок як торговельного центру. З'явилися крамниці, тричі на рік (у березні, травні та вересні) проводились ярмарки. 1908 року в селі налічувалось 10 139 жителів, воно було одним з найбільших сіл губернії. Діяли двокласна (з 1898 року) і парафіяльна (з 1902 року) школи, земськаамбулаторія і невелика лікарня.
XX століття
Під час першої світової війни і Визвольних змагань Кринички неодноразово захоплювали війська різних армій: німецько-австрійські, УНР, більшовицькі, білогвардійські. 31 грудня1919 року війська Червоної армії під командуванням Семена Будьонного захопили Кринички, у січні 1920 року остаточно встановлено радянську окупацію.
1925 року налічувалось 1 442 двори, в яких проживав 6 831 мешканець. Однак, до 1940 року через голодомор, від'їзд під час індустріалізації в СРСР людей на роботу до Кам'янського та інших промислових міст населення скоротилось до 4,9 тисячі жителів[5].
Протягом 1920-х років у Криничках та прилеглих селах проходила колективізація. Створено колгосп «Червоний велетень», який згодом був поділений на кілька дрібніших.
Кринички до 17 липня 2020 року були адміністративним центром Криничанського району. Тут були зосереджені районні органи виконавчої влади, районна рада, районні відділення підприємств газо- та електропостачання. Орган судової гілки влади — Криничанський районний суд Дніпропетровської області.
Черненко Юрій Васильович (1979—2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Галерея
Погруддя Тарасові Шевченку
Меморіал загиблим радянським воїнам
Монумент пам‘яті льотчикам ІІ гвардійської авіадивізії (Літак МіГ-21)
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 20 (рос. дореф.)
Надригайло С.А., Шелест Д.С. Крини́чки // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Дніпропетровська область [Архівовано 26 січня 2020 у Wayback Machine.] / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П., Білогуров М. К., Білодід I. K., Гудзенко П. П., Дерев′янкін Т. І., Касименко О. К. (заст. гол. Гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Кошик О. К., Мітюков О. Г., Назаренко І. Д., Овчаренко П. М., Пількевич С. Д., Ремезовський Й. Д. (заст. гол. Гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. Гол. редкол.), Цілуйко К. К.; Ред. кол. тому: Пащенко А. Я. (гол. редкол.), Варгатюк П. Л., Васильєв І. В., Ватченко Г. Ф., Воробйов В. Я., Гаєвська Н. Я., Кардашов Г. А., Ковальов М. І., Козуліна К. О., Мороз І. А., Олексієнко Г. Г., Олійник Л. В., Орлик П. Є., Павлов Ф. С., Подворчанський В. С., Позняков К. І., Пойда Д. П., Поставной В. Г., Рашев П. М., Ушаткін Л. П. (відп. секр. редкол.), Хвостенко С. П., Яременко О. Г. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Головна редакція УРЕАН УРСР, 1969. — С. 337—346.