|
Червоноіванівка
Червоноіва́нівка — село в Україні, у Кам'янському районі Дніпропетровської області. Входить до складу Криничанської селищної громади. Колишній орган місцевого самоврядування — Червоноіванівська сільська рада. Населення — 858 мешканців. ГеографіяСело Червоноіванівка знаходиться в центральній частині області за 20 кілометрів на південний захід від Кам'янського на одному з витоків річки Базавлук, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Коробчине. Поряд з селом протікає один з витоків річки Базавлук. Межує з селом Кам'янчани. ІсторіяВ історичних документах Червоноіванівка вперше згадується 1830 року. Засновником села був поміщик Іван Максимов, у 1860 році селом володіли його нащадки Андрій та Михайло Максимови[1]. За даними на 1859 рік у власницькому селі Семенівської волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії мешкало 212 осіб (107 чоловічої статі та 105 — жіночої), налічувалось 26 дворових господарств[2]. 1908 року населення зросло до 441 особи (221 чоловіків та 220 жінок), налічувалось 56 дворових господарств[3]. У 1927 році в селі було організовано СОЗ "Червоноіванівський", що у 1930 р. було перетворено на колгосп ім. Молотова[4]. У 1929 р. в селах Червоноіванівка та Коробчине спалахнуло антиколгоспне повстання. Жінки стали розбирати відібрані в селян сільгоспінвентар та худобу. З Верхньодніпровська було направлено кавалерійський загін з 30 вершників, що розігнав заколотниць, побивши їх тупим боком шашок[5]. Навесні 1930 року хвилювання в селі продовжились, про що свідчить документ ОДПУ: "село Червоно - Іванівка. Настрій селянства Червоно - Іванівки та Коробчино був найкращий 12 -- 12 ІІІ., а тепер почалось хвилювання та організовані виступи на сільську раду з вигуками: " віддайте коней, віддайте посівматеріал". Головна труднощ передбачається при отводі індивідуального наділу.[6]" За спогадами старожила села Івана Дмитровича Лисиці жертвами Голодомору в Червоноіванівці стали близько 40 осіб, переважно старі та діти[5]. В часи радянської влади місце розташування центральної садиби колгоспу «Україна». СьогоденняУ селі діють загальноосвітня школа, дитячий садок, лікарська амбулаторія, будинок культури, бібліотека, музей села. Працюють декілька селянських фермерських господарств. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Джерела
Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
