Більшу частину кар'єри виступав за клуб «Спортінг Крістал», з яким став чотириразовим чемпіоном Перу, а також національну збірну Перу, у складі якої був учасником Олімпійських ігор 1960 року, чемпіонату Південної Америки 1963 року та чемпіонату світу 1970 року.
У дорослому футболі дебютував 1959 року виступами за команду «Спортінг Крістал», в якій провів 15 з половиною сезонів, до середини 1974 року. За цей час він виграв чемпіонат Перу чотири рази, в 1961, 1968, 1970 і 1972 роках, а також тривалий час був капітаном команди.
Протягом 1976—1977 років захищав кольори клубу «Депортіво Хунін», а завершив ігрову кар'єру у команді «Сьенсіано», за яку виступав протягом 1977 року.
Також у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці. У грі першого туру проти Болгарії (3:2) він був замінений на 28-й хвилині через травму і наступних матчах групового етапу участі не брав, повернувшись лише у програному чвертьфіналі проти майбутніх переможців турніру збірної Бразилії (2:4).
Востаннє зіграв у національній збірній 11 червня 1972 року в матчі Кубка незалежності Бразилії із Болівією (3:0). Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у її формі 46 матчів[2].