Альберто Гальярдо
Альберто Гальярдо (ісп. Alberto Gallardo, 28 листопада 1940, Ліма — 19 січня 2001, Ліма) — перуанський футболіст, що грав на позиції нападника. Виступав, зокрема, за клуб «Спортінг Крістал», з яким став чотириразовим чемпіоном Перу, а також національну збірну Перу, у складі якої був учасником Олімпійських ігор 1960 року, чемпіонату Південної Америки 1963 року та чемпіонату світу 1970 року. Клубна кар'єраУ дорослому футболі дебютував 1958 року виступами за команду «Маріскаль Сукре[en]», в якій того року взяв участь у 18 матчах чемпіонату, забивши 12 голів. Згодом з 1960 по 1963 рік грав у складі команди «Спортінг Крістал». За чотири роки виступів він зіграв 72 матчі і забив 56 голів. У 1961 році він став чемпіоном Перу і найкращим бомбардиром першості з 18 голами. Наступного року він також став найкращим бомбардиром, забивши 22 голи. Також у 1962 році брав участь у Кубку Лібертадорес, дебютному в історії клубу. У стартовому матчі проти «Насьйоналя» він зробив дубль, проте уругвайці все-одно перемогли 3:2. Через 10 днів він знову забив, на цей раз аргентинському «Расінгу» (2:1), принісши своїй команді єдину перемогу на турнірі. 1963 року на Альберто звернув увагу італійський «Мілан» і придбав його. За «россонері» Гальярдо грав лише у товариських матчах[1][2]. Після Мілану він відправився в інший місцевий клуб «Кальярі», але і там не зміг заграти, забивши за два роки лише три голи у чемпіонаті[3]. 1966 року футболіст повернувся в Південну Америку і став гравцем бразильського «Палмейраса». З ним він виграв Лігу Пауліста і Кубок Бразилії. 12 лютого 1967 року Гальярдо вийшов на заміну на 32 хвилині зустрічі з «Наутіко Ресіфі» замість Жуліньйо, який проводив свій прощальний матч[4]. У 1968 році Альберто Гальярдо повернувся в «Спортінг Крістал». Граючи до 1975 року він провів за клуб 170 матчів і забив 71 гол і став триразовим чемпіоном Перу. У 1968 році в розіграші Кубка Лібертадорес він забив 5 м'ячів і за кількістю голів на турнірі став дев'ятим, разом з бразильцем Сервіліо[pt] з «Палмейраса». Всього в Кубках Лібертадорес він зіграв 26 матчів і забив 10 голів. У національних чемпіонатах Гальярдо провів 364 матчі, забив 163 м'ячі. По завершенні ігрової кар'єри став тренером, працював з рядом клубів, в тому числі неодноразово очолював «Спортінг Крістал» як виконувач обов'язків головного тренера (1977, 1978, 1981—1982, 1985, 1988—1989). Виступи за збірні1960 року захищав кольори олімпійської збірної Перу на футбольному турнірі Олімпійських ігор 1960 року у Римі. Перу вибув на груповому етапі, а Гальярдо з'явився у всіх трьох іграх — проти Франції, Угорщини та Індії[5]. 10 березня 1963 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Перу в матчі чемпіонату Південної Америки в Болівії проти збірної Бразилії (0:1). Окрім цього матчу, він також зіграв на турнірі у всіх наступних п'яти матчах свої збірної і в іграх з Аргентиною (2:1), Болівією (2:3), Колумбією (1:1) та Парагваєм (1:4) забив по голу, посівши з командою п'яте місце. Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1970 року у Мексиці. У цьому турнірі він зіграв у всіх трьох матчах групового етапу, забивши гол у зустрічі з Болгарією (3:2)[6], а також у програному чвертьфіналі проти майбутніх переможців турніру збірної Бразилії (2:4), де також відзначився забитим м'ячем у ворота Фелікса Мієлі[7][8]. Востаннє зіграв у національній збірній 25 червня 1972 року в матчі Кубка незалежності Бразилії із Югославією (1:2). Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала десять років, провів у її формі 37 матчів, забивши 11 голів[9]. Статистика виступівСтатистика виступів за олімпійську збірну Статистика матчів і голів за збірну — Перу
Титули і досягненняКомандні
Особисті
Смерть і вшанування пам'ятіАльберто Гальярдо помер 19 січня 2001 року у віці 60 років у клініці в Лімі після ускладнень від апендициту. Його поховали на кладовищі в районі Ла-Моліна. У 2012 році домашній стадіон клубу «Спортінг Крістал» був перейменований на «Естадіо Альберто Гальярдо», на честь легенди клубу. Примітки
Посилання
|