Дикастерія віровчення (лат.Dicasterium pro doctrina fidei) — найстаріша та головна з дев'яти дикастерійРимської курії, до компетенції якої входить нагляд за ортодоксальністю й чистотою віровчення та моралі, що проповідуються в Римо-католицькій церкві. У апостольській конституціїІвана Павла IIPastor Bonus від 28 червня1988 року зазначено: Обов'язок Конгрегації віровчення полягає в тому, щоб просувати й охороняти доктрину віри та моралі усюди в католицькому світі: з цієї причини все, що у будь-який спосіб стосується таких питань віри, перебуває в межах її компетентності.
Папа Пій X апостольською конституцією Sapienti consilio від 29 червня1908 року перетворив її на Верховну Священну Конґреґацію Священної Канцелярії (лат.Suprema Sacra Congregatio pro Sancti Officii), поклавши на неї функцію контролю за ортодоксальністю віровчення Церкви, а з 1917 року — також складання Індексу заборонених книг (до 1917 року цим займалась особлива Конґреґація Індексу).
Наступну реорганізацію було здійснено папою Павлом VI (motu proprio від 7 грудня1965 року Integrae servandae) в світлі рішень II Ватиканського собору. Конґреґація втратила привілейований статус (було позбавлено назви «верховна»), а очолив її кардинал-префект (а не папа, як це було раніше). Тоді ж вона дістала сучасну назву.
Склад Конґреґації
До складу Конґреґації Доктрини Віри входять особлива комісія з тлумачення випадків розірвання шлюбу за принципом сприяння вірі, Папська Біблейська комісія (з 1971) та Міжнародна богословська комісія (з 1969).
Нині, окрім префекта, до складу Конґреґації входять 24 кардинали, 3 архієпископи та 1 єпископ, які призначаються папою на п'ятирічний термін. Членами нині є: