У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Клепало.
Клепа́ло або сту́кальце, стука́чка, грю́кальце[1][2], дверний молоток (росіянізм) — зовнішнє знаряддя на дверях, призначене для людей, що перебувають за межами будинку, сповіщати стуком господарів про свою присутність і бажання увійти у приміщення. Виготовляється з металу і зазвичай має форму кільця, молоточка чи вигляд певної фігурки, якою стукають об закріплену на дверях металеву частину клепала.
У добу середньовіччя і Ренесансу майстри перетворили дверні клепала на маленькі витвори мистецтва. Перші відомі клепала датуються раннім середньовіччям і мали форму молоточка. Згодом для стукалець запозичили форму антаби[pl], дверної ручки у вигляді левової голови з кільцем. Ще одним популярним мотивом була рука, яка б'є м'ячем у двері.
Орнамент дверей і клепал мав стати вираженням статків і соціального становища власника[3].
У новітню добу стукальця замінив електричний дзвінок. Відтак клепала виконують виключно декоративну функцію.
Види дверних клепал
Німецький професор, орнаменталіст Франц Меєр виділив три види стукачок: «кільце» (антаба), «молоток» та орнаментована частина, яка могла набути форми тварини чи іншої фігури[4]. Високий попит на антикварні клепала на початку ХХ століття спричинив появу кованих версій[5].