Острови Чуук або Трук оточені великим круглим бар'єрним рифом завширшки майже 60 км у найширшому місці. Риф оточує центральну лагуну, у якій розташований архіпелаг з 10 основних та багатьох дрібних острівців, що складаються з коралового піску. Найбільшим островом архіпелагу є Тол[en], який підіймається на висоту 443 м над рівнем моря. На островах Чуук розташоване найбільше у Федеративних Штатах Мікронезії місто Вено, в якому живе близько 14 тисяч людей.
Острів Понпеї[en] площею 335 км², розташований за 650 км на схід від Чуука, є згаслим вулканом, що складається з вивітреного базальту, і геологічно молодший за Чуук. В центрі острова розташоване плато з одинадцятьма вершинами, найвища з яких підіймається на висоту 734 м над рівнем моря. Це найбільш густонаселений острів у Федеративних Штатах Мікронезії, тут розташована столиця країни Палікір та стародавня мегалітична пам'ятка Нан-Мадол, внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Острів Косрае розташований за 550 км на схід від Понпеї, на крайньому сході Каролінського архіпелагу. Це глибоко розчленований вулканічний острів з кількома стрімкими вершинами, найвища з яких підіймається на висоту 629 м над рівнем моря.
Більшість островів екорегіону являють собою невеликі коралові острови та атоли — кільцеподібні острови з неглибокою лагуною посередині, що утворилися на вершинах давніх вулканів. Серед груп атолів, що входять до екорегіону, слід відзначити острови Холл[en], розташовані на північ від Чуука, острови Реметау, розташовані на захід від нього, та острови Номої[en], розташовані на південний схід від нього, а також острови Сенявіна[en], що лежать поблизу Понпеї.
Клімат
На Каролінських островах домінує вологий екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена). Середня температура тут становить близько 25 °C, а її сезонні коливання є незначними. Найбільша кількість опадів випадає на сході архіпелагу, з просуванням на захід опадів випадає менше, а їх розподіл стає більш сезонним. На Понпеї середньорічна кількість опадів становить понад 4500 мм, а на Косрае — понад 6400 мм.
Флора
Природний рослинний покрив Каролінських островів представлений вологими тропічними лісами, а також включає невеликі ділянки саван та чагарників. У прибережних районах поширені мангрові ліси, а на атолах — атолові ліси та прибережні зарості. Люди змінили рослинний покрив островів — завдяки регулярним пожежам площа саван збільшилась, особливо на західних островах, а значна частина низинних лісів була перетворена на сади, поля, плантації або вторинні ліси.
На великих вулканічних островах екорегіону зустрічаються низинні ліси, гірські ліси та хмарні ліси. На Понпеї хмарні ліси поширені на висоті 450 м над рівнем моря, а на Косрае — на висоті 300 м над рівнем моря, що робить їх одними з найнижчих хмарних лісів у світі. Хмарні ліси Каролінських островів є одними з найбільш флористично різноманітних лісів Океанії та вирізняються високим рівнем ендемізму. Острови регіону розташовані достатньо близько до Південно-Східної Азії, щоб на них могли потрапити різні рослини, а їхній вік та відносна ізоляція дозволили цим рослинам еволюціонувати в окремі види.
Рослинний покрив острова Понпеї, найбільшого острова архіпелагу, постраждав менше, ніж на інших островах. Тим не менш, місцеві рівнинні ліси майже повністю зникли. Уздовж узбережжя Понпеї зустрічаються ділянки вторинних лісів і саван, а також добре збережені мангрові ліси та прісноводні заболочені ліси[en]. На стрімких схилах поширені зарості морського гібіску[en] (Hibiscus tiliaceus). Приблизно третина Косрае використовується у агролісівництві[en] та вкрита садами.
На Чууці збереглося небагато незайманих рівнинних або гірських лісів. Найбільший масив первинних гірських лісів зберігся на піку Уїнпот на острові Тол[en]. Тут ростуть ендемічні чууцькі гептафлеруми (Heptapleurum kraemeri), чууцькі отруйні дерева[en] (Semecarpus kraemeri) та каролінські атрактокарпуси[sv] (Atractocarpus carolinensis).
Атоли екорегіону дуже пласкі і підіймаються заледве на кілька метрів над поверхнею моря. Тим не менш, як для атолів, вони вирізняються нехарактерно високим різноманіттям флори, ймовірно, через велику кількість опадів. Більшість рослин, що зустрічаються на атолах Каролінського архіпелагу, є широко поширеними прибережними індо-тихоокеанськими або пантропічними видами, а ендеміків серед них зустрічається дуже мало.
Єдиними місцевими ссавцями, поширеними на островах регіону, є рукокрилі, зокрема три види ендемічних криланів. Косрайські крилани (Pteropus ualanus) зустрічаються на Косрае, каролінські крилани (Pteropus molossinus) — на Понпеї та на сусідніх атолах, а чууцькі крилани[en] — на Чууці та на атолах Номої[en] і Намонуїто[en]. Крім того, на островах Чуук і Понпеї мешкають тихоокеанські мішкокрили (Emballonura semicaudata). Ендемічні крилани перебувають під загрозою зникнення внаслідок знищення природного середовища і полювання.
Острови регіону були заселені приблизно 2500 років тому. За століття більша частина природних рівнинних лісів Каролінських островів була знищена і перетворена на савани і вторинні ліси, у яких переважають немісцеві види. Поселенці привезли в регіон кокосову пальму (Cocos nucifera), хлібне дерево (Artocarpus altilis), таро (Colocasia esculenta), банани (Musa) та цукрову тростину (Saccharum officinarum). На трьох найбільших островах регіону вирощують п'янкий перець (Piper methysticum) або кава-каву. Для вирощування цієї рослини необхідні родючі ґрунти, тому для розширення плантації кава-кави вирубуються гірські ліси. Основною загрозою для збереження природи регіону є подальша вирубка лісів, хижацтво з боку інтродукованих пацюків та полювання, особливо на великих голубів і криланів.
Оцінка 2017 року показала, що 26 км², або 6 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають Лісовий заповідник вододілу Понпеї.
Примітки
↑ абDinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.