Тіна Леванівна Асатіані (груз.თინათინ ლევანის ასული ასათიანიвірм.Թինա Լևանի Ասաթիանի; 12 березня1918, Тбілісі — 20 липня2011, Єреван) — вірменський фізик СРСР, Вірменії XX і XXI століття грузинського походження. Академік НАН РА (1996, член-кореспондент з 1991), доктор фізико-математичних наук (1971), професор (1974). Заслужений діяч науки і техніки Вірменської РСР (1980). Лауреат Ленінської премії (1970). Основні наукові праці Тіни Леванівни Асатіані присвячені фізиці високих енергій і фізиці космічних променів, дослідженню елементарних частинок на прискорювачі, експериментальним приладам фізики високих енергій. Тіна Леванівна Асатіані відома своєю громадською та благодійною діяльністю. Вона є засновником грузинського благодійної спільноти у Вірменії «Іверія».
У 1943 році вийшла заміж за фізика Аршалуйс Тиграновича Дадаян (згодом завідувач кафедрою в Єреванському державному університеті)[2]. З 1944 року була завідувачкою лабораторії -мезонов в Фізичному інституті АН Вірменської РСР (надалі — Єреванський фізичний інститут)[3][5].
У 1971 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук, в 1974 році їй було присвоєно вчене звання професора. У 1991 році була обрана членом-кореспондентом АН Вірменської РСР, в 1996 році — дійсним членом Національної академія наук Республіки Вірменія.
Після проголошення незалежності Вірменії в 1991 році, Тіна Асатіані займалася громадською діяльністю. Вона була засновником і почесним президентом грузинської благодійної спільноти у Вірменії «Іверія». Асатіані також займалася долями інвалідів з хребетно-спинномозковими травмами, їх психологічною та трудовою реабілітацією. Вона написала і втілила в життя програму «Навчання комп'ютерній та інформаційній техніці інвалідів-спинальників»[2]. За її програмою Британське посольство Вірменії організувало для інвалідів-спинальників Центр фізичного тренінгу в Єревані. Асатіані була членом правління асоціації спинальників Вірменії «Верацнунд». За її ініціативою в місті Спітаку був організований Коледж для інвалідів і сиріт, який успішно функціонує[3].
Тіна Леванівна Асатіані померла в Єревані 20 липня 2011 року в віці 93 роки[9]. На згадку Тіни Асатіані в 2013 році, в Єревані, на будинку, де вона жила (проспект Баграмяна, будинок 18а) було встановлено меморіальну дошку [7].
Наукова діяльність
Основні наукові праці Тіни Леванівни Асатіані присвячені фізиці високих енергій і фізиці космічних променів.
У 1940-х роках Тіна Асатіані займалася дослідженням широких атмосферних злив, застосовуючи новий метод визначення первинної енергії широких атмосферных злив. Спільно з академіком Артемом Аліханяном, Асатіані відкрила і дослідила природу вузьких злив, обумовлених ядерними процесами[джерело?], що відрізняються від звичайних часток широких атмосферних злив[джерело?].
Тіна Асатіані розробила електронний метод скорочення пори відновлення камери Вільсона[джерело?]. Авторка винаходу пристрою для виміру координат заряджених часток — координатного детектора заряджених часток. Він використовується в експериментах на прискорювачах, також при реєстрації космічних променів[10].
Починаючи з 1960 року Тіна Асатіані проводила експериментальні дослідження з поляризації -мезонів космічного випромінювання. Дослідження проводили на циліндричному і прямокутному годоскопах і камері Вільсона. З 1961 року Асатіані займається широкозазорними іскровими камерами, і отримала відомі результати у дослідженні установки широкозазорних іскрових камер у магнітному полі[джерело?].
З 1967 року Тіна Асатіані працювала на експериментальній установці Єреванского фізичного інституту «АРУС». Використовуючи широкозазорні іскрові камери, Асатіані провела з співробітниками перший експеримент на «АРУС»-е, довівши, що пучок працює. Асатіані поставила перший експеримент на «АРУС»-і з фотонародження -мезонів.
На початку 1970-х років, під керівництвом Тіни Асатіані, був сконструйований магнітний спектрометр, котрий дозволяв вимірювати горизонтальний потік високоенергічних космічних мюонов із високою точністю[джерело?]. Наприкінці 1970-х років Тіна Асатіані дослідила явище гало в Бюраканській астрофізичній обсерваторії. Також відкрила явище побудови багатогалових сімейств[джерело?].