The Globalist

«The Globalist»
Пісня Muse
з альбому Drones
Випущено8 червня 2015
Номер треку11
ЗаписаноThe Warehouse Studio
(Ванкувер, Британська Колумбія)[1]
Жанр
Моваанглійська
Тривалість10:07
Лейбл
Автор слівМетью Белламі Редагувати інформацію у Вікіданих
Продюсер
КомпозиторМетью Белламі Редагувати інформацію у Вікіданих і Едвард Елгар Редагувати інформацію у Вікіданих
12 композицій
  1. "Dead Inside"
  2. "[Drill Sergeant]"
  3. "Psycho"
  4. "Mercy"
  5. "Reapers"
  6. "The Handler"
  7. "[JFK]"
  8. "Defector"
  9. "Revolt"
  10. "Aftermath"
  11. "The Globalist"
  12. "Drones"

«The Globalist» — пісня британського рок-гурту Muse, одинадцятий трек з альбому Drones, а також друга найдовша пісня серед репертуару гурту[1] після «Exogenesis: Symphony[en]».[2] Ця апокаліптична пісня є сиквелом до «Citizen Erased».[3] Частина пісні базується на композиції «Nimrod» з Енігма-варіації, створеної Едвардом Елгаром.

Слідуючи за піснею «Aftermath», в якій головний герой знаходить любов, «The Globalist» разом з «Drones» є епілогом, негативною історією. В ній головний герой вирішує стати диктатором і знищує все за допомогою дронів.[4][5][6]

Примітки

  1. ↑ а б (2015) Album notes for Drones. Warner Bros. Records / Helium-3.
  2. ↑ Leahey, Andrew (14 вересня 2009). The Resistance - Muse. AllMusic. Архів оригіналу за 12 березня 2011. Процитовано 26 вересня 2017.
  3. ↑ Andrew Trendell (27 березня 2015). MUSE DISCUSS 'PROG NIGHTMARE' SEQUEL TO 'CITIZEN ERASED' (англійською) . Gigwise. Архів оригіналу за 23 August 2016. Процитовано 23 серпня 2016.
  4. ↑ INTERVIEW: Muse on their new album, Drones. X-Posure (Інтерв'ю) (англійською) . Інтерв'юери: John Kennedy. London: Radio X. 23 грудня 2015. Архів оригіналу за 9 April 2016. Процитовано 8 квітня 2016.
  5. ↑ Muse RDS. RDS[en] (Інтерв'ю) (англійською) . Інтерв'юери: Petra Loreggian. Мілан. 3 червня 2016. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 8 квітня 2016.
  6. ↑ Muse Interview. BBC Radio 6 (Інтерв'ю) (англійською) . Інтерв'юери: Стів Ламак(англ. Steve Lamacq). 3 червня 2016. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 8 квітня 2016.

Посилання