|
Tad
Tad — американський рок-гурт з Сіетла, заснований в 1988 році. Колектив став одним з останніх гуртів незалежного лейбла Sub Pop, що підписав контракт із великою компанією звукозапису під час розквіту сіетлської сцени на початку дев'яностих, проте так і не набув популярності. Tad вважається одним з найважчих, а разом з тим — недооцінених або забутих гранджових гуртів. ІсторіяКолектив був створений в Сіетлі в 1988 році. Його засновником став музикант з Айдахо Томас А. Дойл, також знаний як Тед Дойл. Назва гурту походила від його ініціалів: Thomas A. Doyle. Окрім Дойла, який співав та грав на гітарі, до складу увійшли бас-гітарист Курт Деніелсон, що раніше грав із Дойлом в Bundle of Hiss, гітарист Стів Торстенсен з Treeclimbers, а також барабанщик Skin Yard Стів Від. Раніше Дойл самотужки записав сингл «Daisy» (зігравши на всіх інструментах), який вийшов на місцевому інді-лейблі Sub Pop. Гурт долучив продюсера Джека Ендіно, з яким раніше працював Від, і в 1989 році випустив дебютну платівку God's Balls. Після цього Tad вирушили у концертне турне, де грали разом з іншим гуртом лейблу Sub Pop — Nirvana, які нещодавно видали свій перший альбом Bleach[1]. В 1990 році вийшов наступний мініальбом Tad Salt Lick, який продюсував Стів Альбіні. Тепер гурт гастролював разом з Nirvana та Mudhoney, а також вперше відвідав європейські міста. Для третьої платівки музиканти обрали продюсера Бутча Віга, відомого своєю роботою над «нірванівським» Nevemind. Платівка вийшла в 1991 році, отримавши назву 8-Way Santa, проте гурт зіткнувся з юридичними проблемами, отримавши судові позови від жінки, чиє фото опинилось на обкладинці без її згоди, а також від компанії «PepsiCo» через некоректне використання логотипа «Пепсі»[1]. Після того, як Дойл знявся в невеличкій ролі в популярній комедії Кемерона Кроу «Одинаки», де також прозвучала їхня пісня «Jinx», на гурт нарешті звернули увагу великі компанії звукозапису. Tad підписали контракт з підпорядкованим Warner Bros лейблом Giant. Гурт залишив барабанщик Стів Від, на зміну якому тимчасово прийшов Рей Вошем (Scratch Acid), а потім — Джош Сіндер (The Accused). Спродюсована Джеєм Маскісом (Dinosaur Jr.) платівка вийшла в 1993 році та отримала назву Inhaler, але попри усі сподівання лейблу та гастролі з Soundgarden, продавалася дуже погано. Представники Giant обурились рекламним постером Tad, на якому Білл Клінтон курив марихуану, і тому контракт було розірвано. На додачу до цього, в 1994 році гурт залишив гітарист Стів Торстенсен[1]. Залишившись втрьох, музиканти зробили останню спробу закріпитись на великому лейблі. 1995 року вони випустили ретроспективний «живий» альбом Live Alien Broadcasts, що вийшов на лейблі Futurist Records, який належав MCA, а після цього — лонгплей Infrared Riding Hood, на лейблі Elektra EastWest. На жаль, A&R-агента, що працював з Tad, було звільнено, тому платівка залишилась без рекламної підтримки та пройшла майже непоміченою[1]. Протягом наступних декількох років гурт час від часу виступав на концертах, та навіть випустив декілька синглів самостійно. 1997 року Tad залишив Сіндер і його замінив Майк Монгрейн (Foil). 1998 року Деніелсон перейшов до супергурту Valis (разом із музикантами Screaming Trees та Mudhoney), а Тед Дойл заснував власний проєкт Hog Molly, а Tad офіційно припинив існування[1]. Музичний стильНа відміну від більшості сіетлських гуртів, що стали відомими на початку дев'яностих під час розквіту гранджу і грали суміш панк-року та хеві-металу, Tad не мали панківських коренів. Їхня музика була значно ближчою до важкого металу, що грали гурти 1970-х років, а також до нойз-року. Пісні Tad були значно менш мелодійними, ніж у провідних гранджових колективів, через що, як вважається, великі лейбли звернули на них увагу чи не в останню чергу серед усіх відомих місцевих гуртів[1]. На сайті Metal Injection гурт занесли до списку десяти найважчих гранджових гуртів, назвавши «найгучнішим гуртом Сіетла»[2]. Колектив будувався навколо харизматичного фронтмена Теда Дойла, який відрізнявся не лише потужним співом, але й зовнішнім виглядом: його вага досягала майже 150 кг[3][4]. Всі музиканти вдягались як північнозахідні лісоруби — це стиль одягу був досить притаманним для всього гранджового руху — а сам Дойл уособлював типову фігуру американського реднека і неодноразово наголошував тому, що в минулому працював м'ясником. Хоча Дойл та інші учасники були досить освіченими, в текстах пісень неодноразово зустрічались відсилання до тем «білого бидла»[1]. Склад гурту
Дискографія
Примітки
|
||||||||||||||
